Учора в Автозаводському суді Кременчука розглядалася справа за протоколом про корупцію, складеному на заступника міського голови Руслана Проценка.

За результатами розгляду клопотання захисника – адвоката Ульянова – виникла вкрай цікаво ситуація.

Так, захисник подав клопотання, за яким просив повернути протокол прокуратурі. Свою позицію адвокат аргументував тим, що у відповідності до ст. 255 КпАП України, правом складати протоколи за ст. 172-7 КпАП України надано не прокурору, а службовим особам Національного агентства з питань запобігання корупції.

При цьому Ульянов зауважив, що Національне агентство з питань запобігання корупції почало працювати з 11 грудня 2015 року, відколи було призначено більше половини його кількісного складу (ст. 4, ч. 5 Закону України «Про запобігання корупції»). Адвокат також послався на публікацію офіційного сайту Кабінету Міністрів України”, в якій йшлося про те, що Прем’єр-міністр Яценюк призначив трьох з п’яти членів Нацагентства і заявив про запуск його роботи.

У зв’язку з тим, що протокол на Проценка було складено 23 грудня 2015 року, тобто після запуску роботи Нацагентства з питань запобігання корупції, адвокат вважає, що прокуратура вже не мала права його складати, а, отже, протокол має бути повернуто.

Зауважимо, що суддя Пальчик досить довгий час перебувала у дорадчій кімнаті. Дехто з журналістів навіть помітив, що вона один раз покидала кімнату,  і що до неї заходили інші судді. З одного боку це може свідчити про порушення таємниці дорадчої кімнати, з іншого, що судді важко було прийняти рішення самостійно.

Зрештою вона прийняла рішення. Суддя погодилася, що  законодавство  вимагає складати протоколи про корупцію саме від Нацагентства. Але при цьому зауважила, що Нацагентство ще не працює, а тому клопотання відхилила.

Важко повірити, але дане рішення по суті стало першим, яке юридично (а рішення судів прирівнюється до законодавчих актів) визнало, що глава уряду Яценюк збрехав.  Інакше як пояснити, що Яценюк каже, що Національне протикорупційне агентство “запустило свою роботу”, а суд – що ні? Не можемо ж ми припустити, що суддя Пальчик прийняла завідомо незаконне рішення…