Питання мобілізації представників ЛГБТ-спільноти останнім часом усе частіше обговорюється у соцмережах.

Ось кременчуцький журналіст Lazor Lesnin пише, що його колега Булашев та депутат міської ради Лазоренко уникають мобілізації саме через свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію:

Булашев… здоровий і придатний, має фах пілота гелікоптера. Просто знахідка для ЗСУ. Але не служить. Казали, що не беруть, бо гей. Але офіційно такої статті немає. Мабуть, високопоставлені геї відмазали.

Як і його друга Бодю Лазоренка. Той теж не служить, хоч визнаний придатним. Повістки ігнорує. Але щедро фінансує поїздки кременчуцької «ЛГБТ-спільноти» на різні гей-фестивалі й паради до Києва.

Зауважимо, що згідно з Конституцією та законами України всі люди рівні незалежно від походження, раси чи сексуальної орієнтації. Остання не є підставою для отримання відстрочки чи визнання непридатним до служби в армії. Тож чоловіки-геї підлягають мобілізації на тих же підставах, що й гетеросексуали.

У громадській організації «Українські ЛГБТ-військові за рівні права» кажуть, що їхня організація налічує 300 ЛГБТ+ військових, серед яких – 20 пар, і це лише ті, хто має активну соціальну позицію. Там вважають, що в лавах ЗСУ служать від 50 до 100 тисяч військових ЛГБТК+, які бояться відкриватися через гомофобію в українській армії.

Тож Булашев і Лазоренко не мобілізовані не тому, що вони геї. Мабуть, змогли відмазатися завдяки грошам і зв’язкам Жеваго.