Владислав Усик поліг у бою на Донеччині 15 липня. З 2016 року він уже стояв на захисті України від російських окупантів після строкової служби.

18 липня з героєм попрощалися на Черкащині, де він мешкав останнім часом.

Владислав Усик народився 29 травня 1996 року. Навчався у Покровськобагачанській школі, після закінчення якої у 2011 році вступив у Полтавський політехнічний коледж. Здобув базову вищу освіту за спеціальністю «Металорізальні верстати та робототехнічні комплекси». З Полтавщини переїхав на постійне місце проживання до рідної сестри у Придніпровське і вже на Черкащині почав роботу на посаді інженера.

У 2016 році Владислава призвали на строкову службу до лав української армії. Після демобілізації підписав контракт для проходження військової служби в зоні АТО/ООС. У 2019 році Владислав повів під вінець наречену і в цьому ж році народився їхній син Максим.

З початку повномасштабного вторгнення Владислав став на захист рідної землі й продовжив свій воїнський шлях у боротьбі з окупантами. Зміцнив бойові позиції в лавах територіальної оборони, а згодом його призвав Черкаський відділ РТЦК та СП. Владислав Усик потрапив на передову лінію фронту.

Старший солдат, розвідник 30-ої окремої механізованої бригада імені князя Костянтина Острозького залишався вірним військовій присязі до останнього подиху. 15 липня 2023 року воїн загинув смертю хоробрих при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Воїнові навіки 27 років. У нього залишилися батько, сестра, дружина та син.

Вічна пам’ять герою!

Раніше повідомлялося про загибель кременчуцького захисника Олега Погарського, якого вдома чекали дружина, мати і доньки