Протягом 2015 року до Кременчуцької ОДПІ надійшло 85 письмових звернень громадян та 30 запитів на доступ до публічної інформації

У житті часто виникають питання, для вирішення яких потрібно отримати інформацію чи звернутися до установ, організацій, органів, посадовців. Це викликано потребою реалізації прав (житлових, земельних та інших).

Правову основу для функціонування механізмів реалізації прав людини на інформацію і на звернення, закріплених у ст. 34 і ст. 40 Конституції України, становлять закони України "Про інформацію" №2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 року (Закон про інформацію), "Про доступ до публічної інформації" №2939-VІ від 13 cічня 2011 року (Закон про доступ до публічної інформації) та "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року (Закон про звернення).

Яка ж різниця між правами на звернення і на доступу до інформації, зокрема публічної?

Насамперед варто відзначити, що право на звернення та право на доступу до публічної інформації між собою тісно пов'язані. Право на звернення – це право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків.

Водночас, право на інформацію, відповідно до ст. 5 Закону про інформацію, є можливістю вільно одержувати, використовувати, поширювати, зберігати та захищати інформацію, необхідну для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Згідно зі ст. 1 Закону про інформацію, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. У контексті цього права виокремлюється право на публічну інформацію. Під останньою, згідно ст. 1 Закону про доступ до публічної інформації, розуміється відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом. Наприклад, інформація, наявна у господарській книзі сільської ради, є публічною. Тобто, публічна інформація – це різновид інформації, яка відрізняється від інших її різновидів суб'єктом, у володінні якого вона знаходиться чи у процесі виконання обов'язків яким ця інформація була отримана або створена.

Реалізація прав на доступ до публічної інформації та на звернення здійснюється у певних формах. Зокрема, громадяни мають можливість знайомитися із публічною інформацією завдяки її систематичному та оперативному оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також через її надання за запитами.

Як і звернення громадян (ст. 5 Закону про звернення) запити, відповідно до ст. 19 Закону про доступ до публічної інформації, можуть бути викладені як письмово, так і усно, подаватись від імені однієї (індивідуальні) чи кількох осіб (колективні).

З аналізу ст. 5 Закону про звернення та ч. 5 ст. 19 Закону про доступ до публічної інформації вбачається, що як у зверненнях, так і в запитах повинні обов'язково вказуватись:

1) власні прізвище, ім'я, по батькові й місце проживання того, хто звертається/подає запит;

2) при подачі звернення – опис суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги; при подачі запиту – загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) дата подання й підпис особи, яка подає звернення/запит чи тієї, яка подає замість неї. Якщо звернення подається від імені особи її представником, то має надаватись документ, який підтверджує такі повноваження.

Як для розгляду звернень громадян, так і запитів на інформацію й надання на них відповідей законодавством передбачені чіткі строки. Зокрема, для розгляду запитів передбачені більш скорочені строки, аніж для надання відповідей на звернення. Відповідно до ст. 20 Закону про звернення, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник чи заступник керівника органу, який має надати відповідь, встановлює необхідний термін для його розгляду. Про це повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Водночас, згідно з ч. ч. 1-4 ст. 20 Закону про доступ до публічної інформації, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання. Строк розгляду запиту розпорядник інформації може продовжити до 20 робочих днів у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Слід відзначити, що згідно ст. 21 Закону про звернення їх розгляд є безоплатним. Подібною є ситуація із розглядом і наданням відповідей на запити на інформацію. Однак, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк в розмірі, визначеному розпорядником в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відділ комунікацій Кременчуцької ОДПІ