Моя подруга на 10 місяців поїхала в Китай вивчати мову. А нещодавно я випадково зустріла чоловіка, котрий кілька років там працював. До того ж він стверджував, що нашому місту та державі є чому повчитись у Піднебесній. Так це чи ні, ми не знаємо. Втім тема «Кременчужани та Китай» здалась цікавою, тож вирішили поспілкуватись з нашим земляком про його досвід та враження від перебування в цій загадковій країні.

Робота, подорожі та слава

Герою нашого матеріалу, Сергію Давидову, випав шанс побувати в Китаї. Сталося це завдяки тому, що йому запропонували там попрацювати. Близько 2,5 років він перебував у «відрядженні» в цій величезній країні, подорожуючи різними її куточками. Він відвідав як мегаполіси, так і невеличкі скромні міста. Варто відмітити, що багато з цих невеликих міст мають населення близько мільйона чоловік. Як нам вдалось дізнатись, працював він у металургійній сфері. Китайської та англійської мови не знав, але його постійно супроводжував перекладач, тому проблем у спілкуванні чоловік не мав. Коли все ж залишався без перекладача, порозумітися з людьми допомагали жести та природна харизма. До речі, в Китаї до білих людей ставляться з якоюсь дивною любов’ю, вважаючи цей колір шкіри особливим. Так, до Сергія часто підходили попрактикуватись в іноземній мові (вони чомусь переконані, що всі іноземці володіють англійською мовою) та сфотографуватись. Особливо в невеликих містах. Як він  віджартовувався, настав час його слави.

Знайшов 300 доларів  –  отримав американський прапор

Хотілося б сказати кілька слів про цікаве хобі, яке має чоловік. Він колекціонує прапори. Наразі він має близько 25 державних символів різних країн світу. Коли кременчужанин дізнається, що хтось з його знайомих їде закордон – прохає привезти йому звідти прапор. Таким чином він має прапори з Росії, Дагестану, Канади, Німеччини та інших країн. Взагалі він збирає їх усюди. Так, коли чоловік летів з Китаю, він знайшов в аеропорту Москви гаманець з 300-ми доларами та пластикову картку з фото якоїсь жінки. Якась частина Сергія хотіла забрати гроші, але докори сумління змусили все ж спробувати знайти власницю втрачених речей. Випадок звів  його з господаркою гаманця. Як виявилось, жінка давно живе в Америці, а картка була її водійським посвідченням. Розчулена його порядністю та небайдужістю, вона подарувала чоловікові 20 доларів. Сергій же розповів їй про своє захоплення та попросив її надіслати американський прапор. Вони обмінялись адресами та електронною поштою.

Так сталося, що жінка залишила адресу в чемодані доньки. Одним словом, пройшло майже два роки як та надіслала посилку. Коли ж чоловік її відкрив, то, крім шикарного дорогого прапора, побачив там футболки, толстовки, каву та багато іншого. Взагалі кожен прапор його колекції має свою історію, яку він згадує, коли дивиться на нього.

Хочеш захопити Китай? Роби це в обід!

Надзвичайно привабливою нам здалась тисячолітня традиція поспати після обіду. І зовсім неважливо, будній це день чи вихідний. Китайці можуть спокійно прилягти на роботі, на лавочці та будь-де. За це їм нічого не буде. Окрім цього, для них обід – це святе. Взагалі в них є певний культ їжі. Їм дуже важливо і нагодувати когось, і поїсти самому.

Навіть у податковому кодексі є стаття, в якій вказано, що партнера по бізнесу треба відвести в ресторан. Напевно, це пов’язане з тим, що у китайців в історії країни був період голоду. Тож час обіду став для них недоторканним. І взагалі неважливо, що є якісь справи чи тебе хтось чекає. Обід – це обід. Китаєць піде на нього за будь-яких обставин, а потім ще й пів години поспить. На противагу їм Сергій ставить нас, котрі жертвують своїм здоров’ям, пропускаючи цей важливий прийом їжі та соромлячись відпочити. Він не розуміє осудження обіднього сну, оскільки такі пів години-година допомагають людині відпочити та працювати більш ефективно. Ще в Китаї надзвичайно розвинута індустрія приготування їжі. Пройти по вулиці та не побачити, щоб хтось продавав щось смачненьке – просто неможливо. Цікавим є те, що там досить розповсюджене приготування їжі при покупцеві, що є цікавим маркетинговим ходом та створює певне відчуття контролю.

Бичачий член, горілка з коброю та жаби на вечерю

Кременчужанин попереджає, що кухня в Китаї відрізняється від тієї, до якої ми звикли. Перш за все тим, що вона дуже гостра. Якщо вам здається, що цим вас не здивуєш та ви вже куштували різноманітні страви в спеціалізованих закладах харчування, то мусимо вас засмутити. За словами Сергія, навіть там нам подають те, що має лише віддалене відношення до справжньої китайської їжі. Незважаючи на це, там є багато смачних страв, а ще більше досить чудернацьких. Так, звичною справою для них буде поїдання бичачих членів або шовкопрядів. Для них абсолютно нормальним буде придбати в супермаркеті черепаху та жабу для вечері.

Навіть поїдання собак для них не буде чимось неймовірним. Взагалі китайці дуже багато їдять рису та локшини, а ще червоного перцю та усюди додають імбир.

Щодо дивних напоїв, то тут мені  хотілося б виділити горілку з коброю. Сергій особисто її не куштував, втім з почутих від людей вражень смачною її назвати не можна. Досить дивним виявилось те, що китайці немало вживають алкогольних напоїв. В одному з супермаркетів Китаю можна побачити метрові бутилі китайської горілки. Кременчужанин розповів, що вона досить гидка на смак та віддає парфумами. На щастя, жінка, котра готувала їжу Сергію, враховувала непристосованість іноземців.

У китаянок немає целюліту

Цікавим нам видалося спостереження кременчужанина стосовно китаянок. На його думку, у них відсутній целюліт. Чоловік не пов’язує це з якоюсь конкретною причиною. Втім, можливо, це через їх активний  спосіб життя (кожного вечора вулиці країни заповнюються танцюючими людьми), або ж любов до зелені і гострої їжі. Але факт залишається фактом, жінки, котрих зустрічав Сергій в Китаї, героїнями картин Рембрандта не стали б.

Проте українкам не варто перейматись щодо цього, оскільки, на думку нашого героя, наші жінки найвродливіші. Щодо зовнішності взагалі, то кременчужанин розвіяв стереотип щодо того, що всі китайці однакові. Насправді це не так, а людям так здається лише через їх вузькі очі. Цікавим ще є те, що китайцям ми теж здаємося однаковими. Також Сергій розвіяв міф щодо зросту азіатів. Насправді досить багато китайців високих. Підтвердженням цьому є те, що одним з найулюбленіших видів спорту є баскетбол. Також вони полюбляють настільний та великий теніс. До речі, в китайських спортивних магазинах при тобі можуть зробити ракетку, врахувавши побажання та індивідуальні потреби.

Корупція, проституція, наркотики? Все є!

Чоловік вирішив розвінчати міф щодо того, що в цій комуністичній країні відсутня корупція, проституція та наркотики. За словами Сергія, незважаючи на те, що там ведеться досить жорстка війна з усім цим, яка навіть доходить до розстрілів людей, там все це є і в немалій кількості. Зі зброєю трохи важче, але і така проблема існує. Як приклад чоловік навів одну з найдавніших професій в одному «маленькому мільйонному містечку». Саме цій темі він присвятив один з відеосюжетів, знятих про своє перебування в Китаї. На відеоролику чоловік їхав по одній «спеціалізованій вулиці», де жриці кохання пропонували свої послуги. Вартість такого задоволення починається від 8-9 доларів, а закінчується приблизно 400-500. За бажанням можна знайти і дорожче. Втім чоловік попередив про антисанітарні умови усього цього та про можливий букет захворювань, який може подарувати чарівна китаянка. Ще в цій країні існує злочинне угруповання «Тріада». Його члени частіше за все мають татуювання та багато шрамів. Пов’язано це з тим, що вирішують вони проблеми не стріляниною, а за допомогою ножів та мачете. Дуже часто їх прикривають міліціонери. Те ж саме і з наркоторгівлею. Кременчужанин переконаний, що вирішити ці проблеми можна було б за три дні, але вся справа в любові людей до наживи.

«Я хочу, щоб народ був багатий», або Економічний бум Китаю

В Китаї був правитель Мао Цзедун, щось на кшталт китайського Сталіна. Досить багато людей через нього втратили життя. Так ось після цього тирана був Ден Сяопін. Цьому чоловікові належить відомий вираз: «Яка різниця, якого кольору кішка, головне, щоб вона ловила мишей». Він не розумів, чому народ не може бути багатим. Саме завдяки йому почалися реформи, котрі призвели до економічного розвитку Китаю. Сергій провів паралель з Радянським Союзом, де вожді не хотіли, щоб люди щось мали. В нашій країні процвітає корупція та злодійство, і жоден лідер не сказав, що хоче, щоб народ був багатим. Саме в цьому кременчужанин бачить проблему. Ще чому ми могли б повчитись – використання простору. Китайці усюди щось садять. В селах китайці взагалі великі трудяги, постійно працюють. Зі слів Сергія, якщо людина працює, то жити буде. Умови створені такі, що дозволяють це. Малий бізнес не пресують податками. Також один зі шляхів виправлення ситуації Сергій бачить у тому, щоб Україна стала привабливою для інвестицій. Втім зараз це поки що не виходить.

Погана екологія, безкультурність та  дірявий одяг

На жаль, в житті за все доводиться платити. За швидкий економічний розвиток Китаю довелося заплатити своєю екологію. Так, є сільська місцевість, яка більш-менш має первозданний вигляд, але більшість великих міст постраждали надзвичайно сильно. Наприклад, у Пекіні настільки великий смог, що люди не бачать небо. Коли кременчужанин показав китайцям світлини зі своєї батьківщини, де виднілась небесна блакить, вони були просто шоковані побаченим. Так, в одному місті поставили великі екрани для того, щоб люди подивились захід та схід сонця. Вода в них лише у пляшках. Якість продуктів теж залишає бажати кращого. Викликано це тим, що для того, щоб прогодувати таку кількість людей, доводиться використовувати величезну кількість добрив, що, само собою, негативно впливає на корисні властивості та смак фруктів і овочів. Ще одним, якщо можна так сказати, «недоліком» цього народу є в якомусь сенсі безкультурність. Для них звичною справою є плямкання та чавкання під час їжі. Ще багато жінок не бриють під пахвами, а чоловіки піднімають футболки в спеку, демонструючи свої оголені животи. Щодо правил транспорту, то їх як таких не існує. Переходять дороги вони тоді, коли заманеться, незалежно від сигналу світлофору. В будь-якому місці можуть почати мити дитину. Особливо вражаючим є той факт, що досить часто можна побачити дітей, котрі мають дірки в одязі. Наприклад, у дитини гола сідниця. Це зроблено для того, щоб дітворі було зручніше ходити в туалет. Більше того, такий одяг спеціально шиється. Ще одна з проблем – старіння нації. Оскільки в Китаї є штраф на народження, а демографічна політика врегульована, це призвело до того, що в країні молоді менше, а старших людей більше. На жаль, це ще не всі проблеми Китаю.

Шаолінь, кнопки в ліфті та забобони Китаю

Нашому герою вдалось побачити надзвичайну виставу монахів Шаоліня, де вони виконували різноманітні трюки, утворюючи собою живу піраміду в повітрі. Піднімалися в повітря за допомогою тросів, які тримали їх в невагомості. Також один з монахів, який демонстрував свою майстерність під час вистави, після пропонував комусь з глядачів спробувати це повторити. Звичайно, людям не вдається це зробити. Між іншим, під кінець свого перебування в Китаї Сергій відвідував одну зі шкіл бойового мистецтва. Хотілося б розповісти кілька «містичинок» про цю країну. Цікавим є факт, що в ліфтах Китаю немає певних цифр. Так, там відсутня четвірка. Пов’язано це з тим, що слово «чотири» китайською мовою дуже схоже на слово «смерть», тому його намагаються уникати. Взагалі китайці – досить забобонний  народ. Наприклад, там не можна перевертати рибу, котру їси. Це пов’язано зі старовинною прикметою, за якою при перевертанні риби човен з рибалкою, який зловив цю рибу, може перевернутися. Ще у китайців особливе ставлення до феєрверків. Вони вважають, що таким чином відлякують злі сили, тому при святкуванні їх використовують дуже активно. На жаль, інколи це має фатальні наслідки. Одного разу вантажівка з феєрверками вибухнула, підірвавши під собою міст. Тож тут треба бути обережними.

Плани на майбутнє та перспективи

Наразі Сергій живе в Кременчуці. Переїжджати до Китаю на постійне проживання не планує. Втім він був би не проти жити у Пуерто-Рико або в Новій Зеландії. Взагалі, кременчужанин не збирався поки що про це розповідати, але для нас зробив виняток. Він поділився своїм задумом щодо співпраці з китайцями. Чоловік хотів би заснувати в нашій країні клініку китайської медицини, яка передбачала б навчання, щоб люди з різних куточків України могли отримати в ній досвід та використовувати його на місцях. За словами Сергія, там є чому навчитись. Взяти хоча б масажі, які роблять китайці. Вони в цьому справжні майстри. На жаль, найближчим часом втілення цієї ідеї в життя стоїть під питанням, оскільки китайці – люди підприємливі і кидати гроші на вітер не люблять. Теперішній же нестабільний економічний стан України робить її не найкращим місцем для інвестицій. Ми ж сподіваємося, що найближчим часом це буде виправлено, і наш герой відкриє таку клініку і залишиться з нами.

Юлія КНЯЗЄВА, газета “AVтограф“