Українці заробляють на каштанах. Як з’ясувалося, цей бізнес приховує багато таємниць.

Ми намагалися прослідкувати весь ланцюжок цього бізнесу: від здачі плодів на пункти прийому вторсировини до переробки і виготовлення з них якщо не ліків, то бодай косметичних засобів. Шукали переробників і виробників по всій Україні, а знайшли під боком — у Решетилівці на Полтавщині.

Не 4 і не 5, а всі 15

Про те, що тут тестують переробку каштана кінського, повідомив голова садівничого товариства «Мрія» Іван Дегтяр, яке виробляє продукцію під торговою маркою «Адамівка».

Адамівка — це село під Слов’янськом Донецької області, звідки підприємець релокував свій бізнес з початком широкомасштабної війни. З того часу він значно розширив своє виробництво, яке було зосереджене на виготовленні яблучного соку, яблучного оцту й рідкого мила на основі натуральних олій.

Наразі з конвеєра невеликого підприємства у Решетилівці сходить уже понад 30 найменувань харчових продуктів та близько десятка видів рідкого мила. Лише цього року лінійку продукції «Мрії» поповнили консервовані кабачки, цілі томати, кілька видів яблучних соків з додаванням моркви, гарбуза, плодів бузини та дикого терену. Наступного року, якщо все піде за планом, добудують фасувально-сортувальний цех і відкриють мініресторан на виніс під брендом «Адамівка». У ньому можна буде придбати продукцію протягом усього року — від томатної пасти до дикорослих суперфудів.

Як і чому серед цього різноманіття з’явилися каштани?

— Ідею підказали заготівельники, які здають нам яблука, — пояснює Іван. — Кажуть, каштани пропадають під ногами… Ми вирішили спробувати, адже свою місію вбачаємо у перероблянні місцевої агропродукції та стимулюванні людей до співпраці. Каштани — такий же природний ресурс, як яблука чи помідори. Різниця лише в тому, що їх не треба вирощувати: природа вже зробила свою справу.

До того ж, хочемо заробити на цьому самі й дати підзаробити місцевим жителям, піднявши ціну на цю цінну сировину виробничим попитом.

— І яку ціну ви запропонували людям?

— Не чотири й не п’ять гривень за кілограм, як скрізь було, а п’ятнадцять. Перекупникам вигідно якомога дешевше придбати сировину, адже при перепродажі вони мають більший навар. Ми ж — переробники і виробники. Тож і яблука цьогоріч не по 3 гривні, як інші заготівельники закуповували, а по 5−6.

Щоправда, каштана кінського закупили всього 100 кілограмів. Хочемо протестувати технологію переробки й можливість використання продукту в косметичному милі. Для експериментальної партії цього достатньо.

— Як відбувається процес переробки каштанів?

— Технологія загалом нам знайома, бо схожа до переробки овочів та фруктів, що є основним напрямком діяльності «Мрії». Спочатку подрібнюємо й сушимо плоди, потім перемелюємо до стану борошна. Далі заливаємо спиртом у спеціальній ємності й нагріваємо до 60 градусів. У такому стані суміш треба витримати дві доби, щоб екстрагувати есцин — біоактивну речовину, яка й робить каштан лікувальним. Потім екстракт відділяємо від жмиху, а спирт випаровуємо за спеціальною технологією й знову пускаємо в обіг.

Отриманий есцин плануємо використовувати у косметичному милі або реалізовувати як окремий напівфабрикат.

— Для цього закупили спеціальне обладнання?

— Ні. Наші сушарки підходять як для фруктів-овочів, так і для каштанів. Хоча останні мають специфіку — сушіння має відбуватися повільно й рівномірно, при невисокій температурі.

Тестування показало: треба трохи модернізувати наявне обладнання. Та це навіть добре — зможемо ефективніше використовувати його в міжсезоння.

У пошуках берести

У «Мрії» поки що не займалися пошуком ринку збуту перероблених каштанів. Але впевнені, що з цим проблем не буде, адже українські дикорослі каштани цінуються у світі більше, ніж спеціально вирощені на плантаціях, бо у них мало гербіцидів і отрутохімікатів. Ці корисні плоди мають попит у Китаї, Німеччині, США, Польщі, Чехії, Болгарії…

— Насамперед маємо протестувати отриману сировину, — зазначає Іван. — Згодом шукатимемо покупців серед фармацевтичних і косметичних компаній. А поки плануємо додати екстракт каштана кінського до нашого «Дігтярного» мила — одного з найпопулярніших продуктів. Це мило виготовляється на основі березового дьогтю, має природні антисептичні властивості й добре підходить для людей з проблемною шкірою. Дехто лікує ним навіть геморой.

Завдяки властивостям есцину — зміцнення судин, зменшення набряків і запалень, покращення мікроциркуляції — мило стане ще ефективнішим. Якщо все вдасться, вже наступного року можемо виготовити значно більшу партію «Дігтярного» мила з каштаном.

Єдина проблема — дефіцит берести. Бересту, тобто суху кору берези, з якої добувають дьоготь, на Полтавщині мало. Цьогоріч знайшли її аж у Чернігівській області.

На днях зварили осінню партію нашого фірмового рідкого мила. На численні прохання споживачів цього разу у кожен купаж ми додали подвійну порцію парфумерної композиції. Мило вийшло напрочуд духмяне, але водночас ніжне завдяки подвійному гліцерину, що лагідно піклується про шкіру. Назви говорять самі за себе: «Апельсинове», «Лляне», «Хвойне», «З чабрецем»… А вже наступного тижня з’явиться улюблене багатьма «Дігтярне» мило на основі витяжки з каштана.

Нові смаки сезону

На цьому виробництві експериментують не лише з каштанами. Нинішнього літа, наприклад, заготовляли ягоди бузини. У той час, коли заготівельники платили 10−12 гривень за кілограм, «Мрія» купувала по 20, і не мала відбою від постачальників.

Втім, переробити бузини стільки, скільки її могли б принести з навколишніх околиць, малому підприємству не під силу. Тим паче, усі новинки мають пройти, насамперед, тестування споживачів. «Споживача треба вирощувати під новий продукт», — зі знанням справи зауважує Іван.

Він пригадує, як після релокації бізнесу до Решетилівки запустили томатний морс.

— Дуже крутий продукт — на основі концентрованого томатного соку. Але люди не знали, що з ним робити. І він не пішов. Довелось повернутися до класичної пасти «Адамівка», — говорить.

Тож яблучного соку з екстрактом тернового, яким завершили сезон, виготовили всього 500 літрів. Це тестова партія.

— Він має дивовижний смак солодких яблук із легкою терпкуватою кислинкою тернових ягід, — хвалиться Іван. — А вітаміну С в цьому напої більше, ніж у цитрусових. Та все у руках покупця. Сировини вдосталь. Люди принесуть усе, що треба — варто лише оголосити збір.

— Але ж скільки того соку можна вичавити з дрібної кістлявої ягідки?

— У нас є два екстрактори: великий на 1,5 тонни і малий на 120 кг. Малий використовуємо для цінних ягід і тестових партій. Метод екстракції соку дозволяє забрати з ягоди максимум.

Крім того, ми приготували чистий паровий екстракт терену, який плануємо випустити як окремий продукт. Він стане природним вітамінним напоєм — для підтримки імунітету та профілактики застуд у зимовий період.

Про це пишуть Факти