Українська християнська традиція є особливою та унікальною – в ній сплелися канонічне традиційне у релігії вшанування Бога та тисячолітні народні традиції, які побутували у дохристиянську епоху. Святкування Спаса – яскравий приклад цього явища.

Під цією назвою криється три зовсім різних вагомих християнських свята. В народі їх називають Перший, Другий, Третій або ж Медовий (Маковея), Яблучний та Горіховий Спас.

• Перший Спас (День пам’яті сімох мучеників Маккавеєвих) припадає на 1 серпня.
• Другий чи Великий Спас (Преображення Господнє) відзначають 6 серпня.
• Третій Спас (День Перенесення Нерукотворного Образа Христа) вшановують 16 серпня.

Перший Спас: Медовий або Маковея

Перший Спас, Медовий Спас або ж Маковея – це народні назви Дня вшанування пам’яті сімох мучеників Маккавеєвих. У ПЦУ кажуть, своє спільне ім’я мученики отримали від слова “маккавет”, яке з івриту перекладається як “молот”. Їхній подвиг описується у Біблії.

Семеро старозавітних мучеників: брати Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім та Маркел, їхня матір Соломонія та наставник Єлеазар жили у II столітті до Різдва Христового. У ті часи сирійський цар Антіох всіляко намагався змусити євреїв відступити від їхньої віри.

Побожного священика Єлеазара, який був одним із перекладачів Писання, змушували порушити Закон Божий або принаймні удати, аби через його приклад спонукати до такого ж інших, але він свідомо пішов на смертні муки. Його подвиг повторили й семеро його учнів та їхня мати. Їх піддавали жорстоким тортурам, але вони не зрадили християнської віри.

Що святити на Маковея

У Церкві зазначають, ім’я мучеників Маккавеєвих лише фонетично подібне до народної назви свята Маковія (Маковея), тобто “віяти мак”. Раніше кожна господиня вирощувала на своєму городі мак і саме у цей час він достигав. Тож голівки маку додавали до букетів, які освячували у цей день.

У букет – “маковійську квітку” – який освячують 1 серпня, додають чебрець, чорнобривці, настурції, м’яту, волошки, нагідки, роман-зілля, інші запашні домашні та лугові квіти і, звісно, коробочки маку.

Другий Спас: Яблучний. День Преображення Господнього

6 серпня християни відзначають Преображення Господнє, свято, яке в народі називають Яблучним Спасом.

Це одне з найбільших свят літургійного року, приурочене до Біблійної події Богоявлення для учнів Ісуса Христа – Петра, Якова та Іоана.

В останній рік публічного служіння перед розп’яттям Господь розповідав учням про свою близьку смерть та воскресіння на третій день після неї. Побачивши скорботу апостолів він пообіцяв деяким з них показати, що відбудеться після воскресіння.

Після цього, перебуваючи на горі Фавор, він узяв з собою трьох учнів – Петра і братів Зеведеєвих: Якова та Іоанна – і зійшов з ними на вершину помолитися. Однак апостоли, стомившись, заснули. Поки вони спали Ісус молився і його вигляд змінювався: він сяяв, змінилося обличчя, а одяг став сліпучо-білим. Коли учні прокинулися, то побачили на власні очі преображення Христа та його розмову з пророками Мойсеєм та Іллею про майбутні страждання.

Що святити на Яблучний Спас

Як і кожне велике свято, Преображення Господнє триває 9 днів (з вечора 5 серпня до 13-го, дня віддання свята).

У цей день в церкві традиційно освячують фрукти, урожай яких саме час збирати: яблука, сливи, груші, виноград.

Окрім фруктів у кошику до церкви несуть також медові стільники та букети із запашного зілля.

У давнину також освячувалися обжинкові вінки – віночки з колосків жита. Потім їх вішали на гвіздочку на покутті під образами. До кошика також могли класти моркву та цибулю.

Третій Спас: Горіховий

16 серпня віряни відзначають День перенесення Нерукотворного Образа Ісуса Христа з Едеси до Константинополя. В народі це свято отримало назву Горіхового спаса.

Це подія відбулася у 944 році. За переказами, за часів проповіді Спасителя в сирійському місті Едесі правив цар Авгар, якийбув уражений по всьому тілу проказою. Він почув про дива Христові та прийшов до нього за зціленням. Ісус попросив принести воду та убрус (полотно, рушник), вмив своє обличчя і коли витер, то на полотні закарбувався його образ. Авгар з благоговінням прийняв дар і настанови Христа на зцілення і одужав.

Лише мала частина слідів страшної хвороби залишалася на його обличчі до приходу обіцяного Господом учня. Ним був апостол Тадей, який проповідував Євангеліє і охрестив Авгаря і всіх жителів Едесси.

За ці роки Образ пережив багато перипетій і навіть за легендою врятував місто від навали персів.

У 944 році імператор Костянтин Багрянородний вирішив перенести його у тогочасну столицю православ’я і викупив його у правителя міста. З великими почестями 16 серпня Нерукотворний Образ Спасителя був перенесений духовенством до Константинополя, до Церкви Богородиці Фароської (храм не зберігся до наших днів).

Про подальшу долю Нерукотворного Образа існує кілька переказів. Одні кажуть, що його вкрали хрестоносці і він опинився на кораблі, який затонув у Мармуровому морі. Інші – що він зберігається у Генуї, в монастирі апостола Варфоломія. Є й інші версії, перевірити їх неможливо, бо вважається, що Образ неодноразово давав із себе точні відбитки.

Що святити на Горіховий Спас

Цього дня традиційно віряни, які відвідують святкове богослужіння, освячують горіхи нового урожаю, іноді хліб, букети з колосків та трав, воду та мед.

Етнограф Василь Скуратівський зазначає, Третій Спас в давнину не мав такої ваги, як два перших. За старим календарем він припадав на післясвято Успіння Богородиці (як і за новим, але тепер ще й співпадає з вшануванням перенесення Нерукотворного Образу). Фактично Перший та Третій Спаси означали межі Успенського або Спасівського посту.

Спасівські традиції наших предків

Свята Спаса були особливо радісними для українців: вони припадають на час, коли саме час збирати урожай. Земля віддячує селянам за вкладену працю – чим не привід для втіхи!

Василь Скуратівський пише, Маковея було одним зі свят, яке особливо полюбилося в народі. Мак дуже часто використовували у приготуванні буденних та обрядових страв – його додавали у печиво, книші, пироги, вареники, коржі, оздоблювали калачі та бублики, звісно ж додавали до куті на Різдво.

Дослідник вважає, що Маковея так сильно полюбилося нашим предкам не лише через любов до маку – історія про біблійних мучеників була близькою українським матерям.

“Така героїчна літописна історія була духовно близькою для українських неньок, сини яких також вмирали на бранному полі за волю і національну незалежність. Звідси, отже, і та особлива пошана до свята, яке у давніші дохристиянські часи приурочувалося до освячення квітів, городини та криниць“, – пише Скуратівський у своєму зібранні календарних свят “Дідух”.

До “маковійської квітки” окрім городніх та лісових квітів і коробочок маку також часто додавали голівку невеликого соняшника, кілька стеблин конопель чи льону. Обв’язували букет зазвичай червоною стрічкою.

Джерело