У здорової людини піт виділяється в результаті терморегуляції при перепадах температур, під час занять спортом, при стресі, хвилюванні та інших факторах. Найчастіше при усуненні зовнішнього подразника цей процес припиняється. Але коли немає об’єктивних причин для надмірної втрати рідини, а людина активно потіє, необхідно лікування гіпергідрозу. В статті розглянемо, чому виникає проблема та як можна її позбутись.

Причини сильного потовиділення

Фактори, що провокують гіпергідроз, можна розділити на дві умовні групи: генетична схильність та вторинні захворювання.

Завдяки потовиділенню організм захищається від надлишкових навантажень та теплового удару. Процес посилюється у літній період, а також якщо в роботі якогось органу чи системи стався збій. Це може бути:

• ожиріння;
• гормональні патології;
• невротичні розлади;
• менопауза;
• інфекційні захворювання;
• діабет.

Коли фізіологічних причин немає, але проблема існує, говорять про генетичну схильність. Це спадкове захворювання, яке неможливо вилікувати за допомогою медикаментів. Для нормалізації стану людини використовують уколи ботоксу та інструменти пластичної хірургії.

Симптоми гіпергідрозу

Людина звертає увагу на проблему, коли вона починає завдавати дискомфорт. При підвищеному потовиділенні часто доводиться змінювати одяг, а антиперспіранти не здатні усунути неприємний запах через активність бактерій.

Серед характерних проявів — посилене потовиділення як на окремих ділянках, так і по всьому тілу. Також стан супроводжується:

• дискомфортом;
• свербінням;
• хворобливістю.

Якщо надмірне потовиділення з’явилося нещодавно, потрібно звернутися до дерматолога, який підбере лікування. Як правило, встановити проблему та її ступінь лікар зможе вже на первинному огляді, після анализу анамнезу та скарг пацієнта.

Лікування підвищеної пітливості

Якщо зі здоров’ям все гаразд, але непокоїть проблема надмірного потовиділення, щоб з нею впоратися треба:

• дотримуватись особистої гігієни;
• регулярно приймати душ і міняти натільну білизну;
• носити одяг не із синтетичних, а з натуральних матеріалів;
• дотримуватись правил здорового харчування;
• відмовитися від куріння, алкоголю, солодких газованих напоїв;
• повноцінно відпочивати.

Медикаментозний підхід спрямовано на лікування встановленого чинника, провокуючого гипергидроз. Допоможуть усунути проблему ефективні засоби від потовиділення, також можуть бути призначені оральні антихолінергічні препарати.

Лікування також включає виконання блокад потових залоз проблемної області. Найчастіше для цього використовують медичні антиперспіранти, у складі яких містяться солі алюмінію в різній концентрації від 10% до 30%. Діюча речовина проникає в пору на певній ділянці та утворює своєрідну пробку, яка запобігатиме виділенню поту. Ці засоби потрібно наносити на суху ділянку шкіри ввечері (перед сном), залишок речовини вранці потрібно змити.

Гіпергідроз стоп та долонь у слабкій чи помірній формі лікується за допомогою іонофорезу. Кінцівки пацієнта поміщають у наповнені водою ванни, на дні яких встановлені алюмінієві електроди. Під час процедури по них проходитиме слабкий і безпечний струм. Процедура займає 20-30 хвилин, тривалість терапії — до 12 днів. Ефект зберігається 2-3 тижні, за потреби його можна повторити.

Впоратися з гіпергідрозом допоможуть внутрішньошкірні ін’єкції ботоксу, виконані в ділянки підвищеної активності потових залоз. Ефект триває до шести місяців, потім лікування потрібно пройти повторно.

При пахвовому гіпергідрозі використовують:

• мікрохвильовий термоліз залоз;
• локальну гіпертермію;
• вплив ультразвуком;
• ін’єкції мікроголками з радіочастотним впливом.

Якщо консервативне лікування виявилося неефективним, лікар може рекомендувати хірургічне втручання шляхом кюретажу (лазерного, аспіраційного), підшкірного шейвінгу, операційне видалення зони підвищеного потовиділення.