Серед екологічних проблем Кременчуцького водосховища – постійна руйнація берегів. 

Про наслідки руйнування берегу водосховища ЗМІСТу повідомив завідувач кафедри екології Полтавського аграрного університету Павло Писаренко

За його словами, на Полтавщині загальна протяжність берега Дніпра понад 150 км, близько 44 км постійно руйнуються. За оцінками вчених, які досліджують це, Полтавщина втрачає від 3 до 5 га на рік.

Крім того, що область втрачає родючі землі, на яких можна проводити сільськогосподарське виробництво, виміляється також і водосховище. Унаслідок цього порушується температурний режим та з’являються проблеми, пов’язані із цвітінням води.

Проблемами також є місто, каналізаційні скиди, які потрапляють у воду та звалища на берегах водосховища. Павло Писаренко говорить, що все це не призводить ні до чого хорошого.

«Проблема велика і комплексна. Тому вирішувати її одним якимось рішенням неможливо. Те, що воно міліє за рахунок розмиття берегів. Від берега можна чистити, наприклад, тим самим намивом піску. Але найбільш радикальним способом, який є, – це берегоукріплення», – говорить Павло Писаренко.

Берега Кременчуцького водосховища укріплювали у 70-80 роках: насаджували деревну рослинність по берегах, яка б їх тримала. Коштів, які щороку виділяють на берегоукріплення недостатньо. Через велику протяжність берегів, укріплюють їх лише на критичних ділянках.

«Існує багато методів берегоукріплення: камінням, плитами, деревами, інженерними спорудами. Треба вибирати на місці на основі геологічних досліджень і ситуацій. Дерева на піску не висадиш, тільки там де є грунт і пожива».