Запалення аденоїдів (мигдаликів) називається гострим тонзилітом або як його ще іменують сучасні лікарі — тонзилофарингітом. Такою назвою об’єднується ціла група захворювань зі схожою клінічною картиною:

• висока температура;
• різкий біль у горлі;
• головний біль;
• дисфагія — проблеми з ковтанням;
• лімфаденіт — набряк лімфоїдної тканини у ротоглотці.

Іноді запалення аденоїдів у дітей зі всіма неприємними симптомами повторюється кілька разів на рік. У цьому випадку йдеться про хронічний тонзиліт, який у разі некоректного лікування може призвести до виникнення супутніх захворювань.

Ускладнення, які виникають через аденоїди у дітей

Носоглотковий мигдалик відігріває роль захисника, якій не дозволяє патогенам проникнути у нижні дихальні шляхи. Аденоїди знаходяться у носоглотці з народження, але можуть сильно збільшуватися через природний ріст організму, особливо в віці 3-7 років[1].

У випадках, коли мигдалики збільшуються або постійно запалюються, вони провокують різноманітні ускладнення[2], наприклад:

1. Хронічні інфекції дихальних шляхів. Якщо аденоїди постійно запалені, вони перекривають так звані хоани — отвори, які з’єднують носову порожнину з носоглоткою. Дитині приходиться дихати переважно ротом, що часто провокує розвиток гаймориту, бронхіту тощо.
2. Порушення слуху. Фізіологічно частини дитячого черепу, які створюють отвори у верхніх дихальних шляхах, ростуть не так активно, як мигдалики. Через це запалення лімфоїдної тканини часто перекривають ці шляхи та можуть провокувати зайвий тиск у євстахієвої труби, яка відповідає за вирівнювання тиску у вусі. Постійна заяложеність вух призводить до накопичення рідини у середньому вусі, що викликає туговухість або тимчасову втрату слуху.
3. Порушення сну та апное. Діти з запаленими мигдаликами часто страждають від хропіння і навіть апное сну — стану, при якому дихання на деякий час припиняється. Це призводить до погіршення якості відпочинку, знижує денну активність, концентрацію, впливає на загальне почуття дитини.
4. Порушення розвитку обличчя та зубів. Довготривале дихання через рот може призвести до неправильного розвитку костей черепа та щелепи. Існує навіть такий термін — «аденоїдне обличчя». При ньому зовнішність характеризується витягнутою нижньою щелепою, вузьким піднебінням і нерівними зубами.
5. Зниження імунітету. Через постійне запалювання аденоїди знижують свою активність і перестають повною мірою захищати організм від інфекції. Навіть навпаки, вони становляться постійним джерелом небезпеки, що робить дитину вразливою до хвороб.

Як відбувається діагностика проблем з аденоїдами у дитини

Первинний огляд здійснює педіатр, якій дає направлення до дитячого отоларинголога. Вузький спеціаліст проводить діагностику у декілька етапів:

• Огляд з використанням ендоскопа або дзеркала, щоб оцінити розмір аденоїдів.
• Рентгенографія носоглотки — може бути назначена для візуалізації розміру аденоїдів та оцінки їхнього впливу на дихальні шляхи.
• Ендоскопія — детальніший метод, при якому лікар вводить тонку трубку з камерою через ніс, що дозволяє побачити аденоїди.
• Аудіометрія або тимпанометрія — необхідні для оцінки можливих проблем зі слухом.

Якщо у дитини є серйозні труднощі з диханням, часті рецидиви, а мигдалики суттєво перекривають дихальні шляхи[3], лікар може порадити тонзилектомію — хірургічне видалення аденоїдів.

[1] Fossum CC, Chintakuntlawar AV, Price DL, et al.. Characterization of the oropharynx: anatomy, histology, immunology, squamous cell carcinoma and surgical resection. Histopathology 2017;70:1021–9. 10.1111/his.13140

[2] Ruben RJ. The adenoid: its history and a cautionary tale. Laryngoscope 2017;127 Suppl 2:S13–28. 10.1002/lary.26634

[3] Cho K-S, Kim SH, Hong S-L, et al.. Local atopy in childhood adenotonsillar hypertrophy. Am J Rhinol Allergy 2018;32:160–6. 10.1177/1945892418765003