Чимало дискусій виникає у питанні, як правильно писати і називати  річку Псьол чи Псел. Один із користувачів мережі вирішив дослідити давні згадки про неї, щоб визначатися, якою ж її назва була з самого початку і як вона змінювалася з часом.

Найдавніша українська назва річки Пслъ уперше згадана в літописі Нестора-літописця “Повість минулих літ” 1113 року.

Відомо, що здавна річку називали: Псьол, або Псло.

У творах Самійла Величка річка звалася Псолъ, Псіолъ. У Григорія Грабянки – Псло.

Видатний знавець середньовічної картографії Веніамін Кордт писав по-різному: Psol, Psoll, Псолъ, Псіолъ.

Знаний просвітник, учений-етнограф і фольклорист Микола Сумцов віддавав перевагу давній українській назві Псло

Сестри Псьол (Глафіра – художниця, Олександра – поетеса), добрі знайомі Тараса Шевченка, народилися свого часу в селі Псьолівка (нині Псільське на Великобагачанщині).

Є також село Запсільське у Гадяцькому районі, села з найменуванням Запсілля неподалік Кременчука і Великої Багачки, а також у Краснопільському Сумської області.

Як бачимо, найдавніші назви річки по звучанню ближче до Псьол, ніж до Псел.”Словник гідронімів України”, у якому вперше з’явилася назва “Псел”, укладали у період брежнєвського застою, коли на порядку денному гостро стояло питання “зближення мов”. Картографія переходила на російську, а російською Псьол пишеться як Псел. Відтоді це назвисько бездумно тиражується.

Тому, скоріш за все, наша славна річка зветься Псьол. Якщо не вірите, запитайте про це у дідусів та бабусь, які скоріше назвуть її саме так.

До речі, Псьол – наймальовничіша і найповноводніша притока Дніпра на Полтавщині.