Діти часто не хочуть навчатися незалежно від віку. Хтось не має мотивації, комусь не даються точні науки, а ще хтось довго хворів, не може наздогнати і через відсутність успіхів не хоче надолужувати матеріал. До речі, з останньою проблемою часто на допомогу приходить репетитор української мови чи будь-якого іншого предмету. Особливо, якщо це обов’язковий предмет на іспитах чи для подальшого вступу в університет.

Що ж можуть зробити батьки?

Насамперед необхідно уточнити, у дитини немає бажання вчитися взагалі, вона не хоче вчитися саме в школі, чи їй нецікавий якийсь конкретний предмет? Найпростіше розібратися із ситуацією, коли загалом усе непогано, але, ось, з українською мовою, наприклад, не задалося.

Спочатку варто розібратися із зовнішніми чинниками: чи все добре з рівнем викладання, чи не було пропусків занять, після яких дитина просто відстала від класу. Навіть сусід по парті може негативно впливати на навчальний процес, буває й таке.

Якщо з цим усе добре, переходимо до внутрішніх процесів. Поговоріть із дитиною і запропонуйте розташувати всі свої заняття в порядку пріоритетності від найцікавішого до найменш цікавого. Можна попросити оцінити мотивацію до навчання в балах від 0 до 10 або від 0 до 100.

Важливо пам’ятати, що мотивація і любов до навчання – різні речі.  У першому випадку, дитина зможе подолати труднощі в навчанні, тому що бачить мету, яка стоїть за цими труднощами. У другому ж вона вчиться просто тому, що їй цікавий і подобається сам процес. Можна мати мотивацію для вивчення нелюбимого предмета, але змусити себе полюбити певну дисципліну практично неможливо, та й чи потрібно?

Обговоріть отримані результати, запитайте, чому дитина оцінила один предмет високо, а інший – мінімально. Про дисципліни, які отримали найменший бал, розпитайте окремо: для чого їй може стати в пригоді цей предмет, як можна допомогти дитині впоратися з ним.

Буває, що все вирішується, коли дитина починає отримувати необхідну їй кількість позитивного зворотного зв’язку (ця кількість у кожної дитини різна). Згадайте, як часто ви хвалите дитину? А критикуєте? В ідеалі на три похвали має припадати тільки одне критичне висловлювання. При цьому хвалити потрібно саму дитину, а критикувати тільки її вчинок.

Що молодша дитина, то складніше їй розвивати внутрішню мотивацію, тому в початковій освіті так розвинена найпростіша система гейміфікації, коли за хорошу роботу на уроці чи вдома дитина отримує наклейку або маленький подарунок.

Старших дітей доводиться мотивувати вже складнішими способами, зате і результат виходить триваліший. Один зі способів роботи з внутрішньою мотивацією – пояснити дитині, як нецікавий предмет може допомогти їй стати успішним у цікавій для неї сфері. Мрієш стати програмістом? Без англійської просто нікуди. Хочеш стати юристом? А як же без літератури? Промови на судовому засіданні будуть яскравішими, якщо додавати в них цитати. Також юристу потрібно чітка дикція та чиста літературна українська мова.

Чудовий спосіб підняти мотивацію  – створювати ситуації успіху для дитини. Це може робити як викладач, так і батьки, якщо вони самостійно займаються з дитиною. Давайте їй нескладні завдання, з якими вона гарантовано впорається. І тільки потім переходьте до складних. Такий підхід плекає впевненість у собі та допомагає справлятися зі складнішими завданнями.

Буває й таке, що дитині просто не підходить спосіб навчання – уроки більше походять на лекції, вчитель пояснює незрозуміло або дає застарілу інформацію, хоча в цій сфері вже стільки нового сталося. Тут може допомогти подача матеріалу в іншій формі – відео, аудіо, репетитори. Важливо, щоб навчання було різноманітним, благо зараз є маса можливостей для цього. Запропонуйте дитині кілька таких варіантів на вибір.

Ще один значущий критерій – видимість результату навчання. Участь в олімпіадах, грамоти, медалі, кубки – все це виставляється на видне місце і з гордістю демонструється гостям. Незалежно від предмета чи дисципліни.

Іноді буває так, що батьки не хвалять дитину за успіхи в предметі, який вона вже мотивована вивчати. Вони навпаки чекають гарних результатів з тих предметів, які даються учневі важко. В такій ситуації дитина й наче має успіхи, але не отримує похвали з боку батьків.

І остання порада – дитина повинна мати допустимий рівень самостійності в навчанні. В учнів молодших класів він, зрозуміло, нижчий, а у міру дорослішання збільшується. Але в будь-якому віці не варто кидати дитину наодинці зі шкільними проблемами. Вона має знати, що батьки завжди на її боці, допоможуть і підкажуть. При цьому потрібно не надто контролювати і пильно стежити за тим, що відбувається в школі. Тотальний контроль здатен відбити все бажання вивчати навіть найулюбленіші предмети.