В Україні, незважаючи на теплу погоду, тривають багатогодинні відключення електроенергії. При цьому до початку наступного опалювального сезону лишається кілька місяців, і сьогодні важко сказати, як країна зможе до нього підготуватися. Про роботи з відновлення енергооб’єктів, створення інфраструктури розподіленої генерації, відключення електрики та підвищення тарифів на світ в інтерв’ю “Апострофу” розповів радник прем’єр-міністра України Юрій Бойко.

Імпорт не рятує

– Нещодавні масовані обстріли енергетичних об’єктів призвели до очікуваних результатів: після тривалої перерви в Україні відновилися відключення енергії. Наскільки серйозною сьогодні є ситуація в українській енергосистемі, і що на нас чекає наступної зими?

– За даними Міністерства енергетики, російськими ракетами було знищено більше 8 гігават генеруючих потужностей, що складає близько 40% від наявних в системі. Які це має наслідки, легко уявити. Давайте припустимо, що на 40% зменшилося постачання автомобільного пального чи продуктів харчування. Чи вплине це на відповідні ринки? Легко передбачити, що виникне дефіцит цих продуктів, ажіотажний попит, зростання цін тощо. Саме так сьогодні виглядає ринок електроенергії.

Цієї весни ворог зосередився на знищенні маневрових потужностей, які покривають піки споживання. В енергосистемі наразі не залишилося жодної теплової електростанції, яка б не була пошкоджена або зовсім зруйнована.

Зазнала великих втрат і гідроенергетика. Дві електростанції повністю не працюють.

Все це призводить до значного дефіциту потужності в системі. В першу чергу через нестачу виробництва електроенергії тепловими електростанціями. Традиційно ТЕС виробляють близько 30% електроенергії. Зараз же їх частка ледве сягає 5%.

– Що ж на даний момент залишилося в енергосистемі?

– Сьогодні в нас працюють атомні станції. Проте маємо пам’ятати, що саме на теплу пору року припадає активна ремонтна кампанія по атомних енергоблоках. Гідроелектростанції хоча і постраждали, але все ж зберегли працездатність і продовжують виробляти електроенергію.

Сьогодні також дуже рятують сонячні станції, яких свого часу у нас побудували навіть з надлишками, і за нормальних умов роботи енергосистеми їх доводилося обмежувати у видачі потужності в мережу. Тепер вся ця потужність у системі споживається і дозволяє дещо пом’якшити наслідки ворожих обстрілів.

Зараз довгий світловий день. Завдяки цьому сонячні електростанції значною мірою покривають вранішній пік споживання електрики. Завдяки сонцю нам навіть вдається в деякі дні кілька годин на добу працювати без дефіциту енергії. З вечірнім піком споживання складніше. Максимум споживання припадає на час, коли сонце вже сідає (21-22 година) і не може дати достатньо енергії. Тож увечері дефіцит електроенергії і, як наслідок, обмеження її споживання, є більш жорсткими, ніж вранці.

Крім того, за нинішніх умов дуже важливим фактором став імпорт енергії з сусідніх країн. Нинішні можливості дозволяють отримувати з європейської енергосистеми до 1,7 гігавата потужності. І це дає змогупринаймні частково покривати недостачу енергії. Втім, повністю компенсувати дефіцит таким чином неможливо. Адже втрачено генеруючі потужності набагато більші, ніж 1,7 гігавата.

– Тож мабуть очікувати на припинення відключень найближчим часом не доводиться?

– Скоріше навпаки. Зараз, коли надворі потеплішало, попит на енергію дещо зменшився, завдяки чому вдалося скоротити обмеження споживання (хоча зовсім їх уникнути все одно не вдається).

Проте коли настане літня спека, навантаження на систему знову зросте. Досвід показує, що можна багато разів закликати населення до ощадливого споживання, проте люди все одно увімкнуть кондиціонери. І це примусить енергетиків вдаватися до регулярних відключень.

Тому слід готуватися до того, що обмеження споживання надовго стануть частиною нашого життя.

Проте, на мою думку, літні відключення енергії не дозволять ані громадянам, ані підприємствам, ані органам влади забути про те, що попереду на нас чекає зима, коли наявність чи відсутність електроенергії матиме значно більше значення для життя країни. Усвідомлення проблем уже сьогодні повинно спонукати всіх причетних до підготовки до зими працювати з потроєною енергією і не відкладати на осінь роботи з відновлення пошкодженого обладнання, будівництва нових мобільних станцій і котелень тощо.

До зими відремонтують не все

– Попереду у енергетиків напружена ремонтно-відновлювальна кампанія. Наскільки можливо відновити генеруючі потужності до настання зими?

– Ремонтна кампанія цього року буде сильно відрізнятися від торішньої. Минулого літа ми не мали настільки масштабних і системних руйнувань інфраструктури. Частина теплової генерації уціліла і працювала, поки іншу частину відновлювали. Це дало можливість влітку обійтися без відключень енергії, а згодом успішно пройти і зимовий сезон.

Сьогодні ситуація набагато гірша. Попереду – величезні обсяги роботи. А потужностей, які можуть підстрахувати систему, поки відновлюються зруйновані електростанції, а також відбувається плановий ремонт на атомних станціях, практично не залишилося. Саме тому влітку не вдасться обійтися без обмежень.

При цьому слід розуміти, що масштаби руйнувань на багатьох об’єктах є такими, що попри всі намагання відновити їх роботу до зими не вдасться.

Тим не менш, на всіх електростанціях ведуться відновлювальні роботи, і енергетики будуть старатися повернути в мережу максимальну кількість потужностей. Звичайно, повністю відновити енергетичний потенціал цього року не вдасться, але навіть якщо в роботу буде повернено 8-10 енергоблоків, це вже стане помітним внеском в підтримання енергопостачання.

Місцевим громадам і комунальним підприємствам також варто поспішити. У них є 4-5 місяців для підготовки до проходження зими в умовах перерв в енергопостачанні. Необхідно подбати про те, щоб навіть за несприятливих сценаріїв міста могли забезпечити роботу найкритичніших систем: опалення, водопостачання, каналізації тощо. Наразі є достатньо часу для того, щоб здійснити необхідні роботи, і важливо, щоб цей час не був змарнований.

Політика проти економіки

– Іще однією економічною проблемою в галузі є занижений тариф для побутових споживачів. Керівництво галузі неодноразово заявляло про те, що його підвищення вже не уникнути. Це дозволить покращити ситуацію із забезпеченням енергією?

– Майбутнє ймовірне підвищення тарифу для населення в короткостроковій перспективі ніяк не вплине на наявність обмежень. Адже енергії від цього не додасться. Збільшення плати тільки створить передумови для початку відновлення генеруючих потужностей. Але на проведення необхідних робіт все одно знадобиться значний час. І це ще за умови, що вдасться захистити станції від нових ударів.

– То може і немає сенсу підвищувати тариф?

– Підтримання низьких тарифів для побутових споживачів відбувається завдяки “Енергоатому” і “Укргідроенерго”, які покривають різницю між тарифом для населення і ринковою ціною за рахунок власних коштів.

Проте в нинішньому році обидві компанії знаходяться в скрутному фінансовому становищі. Тож вони вже не мають достатніх фінансових ресурсів на підтримання тарифів на нинішньому рівні. Якщо залишити все як є, це призведе до неповного виконання згадуваними компаніями своїх фінансових зобов’язань перед постачальниками електроенергії для населення, тобто виникне новий борг. Через брак коштів у постачальників ті, в свою чергу, не заплатять місцевим обленерго за розподіл, НЕК “Укренерго” – за передачу і виробникам – за електроенергію. Таким чином це призведе до вимивання обігових коштів з ринку і нарощування нових ланцюгових боргів (оціночно до 40 мільярдів гривень).

– Яким може бути майбутній тариф?

– Давайте для початку спробуємо порахувати ціну, яку вже сьогодні платять непобутові споживачі, і яка є об’єктивним орієнтиром. Отже, ринкова вартість енергії від виробників сьогодні складає близько 4 гривень за кіловат-годину (а з 1 червня вона очікувано зросте). Тариф на передачу мережами НЕК “Укренерго” складає 63 копійки. Тариф на розподіл обленерго відрізняється в різних областях залежно від будови мереж, структури і обсягів споживання, але його середнє значення по Україні – близько 1,8 гривні. Поставка в середньому коштує 15 копійок. Якщо скласти всі ці складові ціни, виходить, що собівартість енергії з її доставкою складає близько 6,6 гривні за кіловат-годину без ПДВ або близько 8 гривень за кіловат-годину з ПДВ.

Така величина – це суттєве фінансове навантаження для громадян. Тому новий тариф має стати певним компромісом між економікою і політикою: між реальною вартістю енергії, фінансовими можливостями двох державних компаній, які дотують тарифи, і можливістю населення сплачувати за енергію.

Яким буде остаточне рішення, зараз сказати важко. Сьогодні триває непроста дискусія. Проте вона має найближчими днями закінчитися рішенням, яке покликане зберегти працездатність енергосистеми.