У день 163-ї річниці перепоховання великого сина українського народу, палкого борця за свободу і незалежність України Тараса Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева кременчужани вшанували пам’ять поета, поклавши квіти до підніжжя його пам’ятника.

В Україні та й за її межами Кобзаря вважають генієм і пророком.

Сьогодні, коли українські військові зі зброєю в руках знову змушені боротися за  незалежність, цілісність та соборність нашої держави, слова поета: «Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть» як ніколи важливі.

Українці щиро люблять Україну, захищають її, моляться за неї і обов’язково переможуть!

 Перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева відбулося 22 травня 1861 року. Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з Шевченком могли попрощатися усі охочі. З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві “Кременчук” перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Влітку 1884 року на Таросовій горі збудували перший народний музей – “Тарасову світлицю”, а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проектом В.Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник “Могила Т.Г.Шевченка”; бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році.