У 2024 році День вишиванки в Україні святкуватимуть 16 травня. Цей день, відомий як Всесвітній День вишиванки, традиційно відзначають у третій четвер травня щорічно.

Основний символ свята — вишивана сорочка, яка є втіленням українського національного характеру та культурної самобутності.

Святкування Дня вишиванки випромінює український колорит і не пов’язане з політикою. Це чудова можливість демонструвати і популяризувати українські культурні традиції.

Історія Дня вишиванки

З ініціативи студентки історичного факультету Чернівецького університету, День вишиванки був започаткований у 2006 році. Вона отримала натхнення від свого знайомого, що постійно носив вишиту сорочку. В той рік так багато студентів приєднались до вишиванки, що свято стало популярним не лише в Україні, а й за її межами.

Наразі, українці носять вишиванки не тільки під час Дня Незалежності, а й щорічно у третій четвер травня. Хоча раніше в цей день проводились конкурси, такі як «Найкраща вишиванка» чи «Найкраще фото у вишиванці», через карантинні обмеження, масові заходи наразі обмежені.

Цікаво, що в 2015 році було розпочато кампанію «Подаруй вишиванку захиснику», до якої долучилися близько 50 країн. В рамках акції вишиванки були передані військовим, які брали участь у бойових діях на сході України.

Історія української вишивки

Історія української вишивки налічує тисячі років і стала особливо значущою за останні століття. Традиційно, вишивкою займались дівчата, які з дитинства готували собі придане до весілля, збираючи його в особливі скрині. Залежно від соціального статусу, дівчата могли мати від 30 до більше 100 вишитих сорочок.

Згідно з народними традиціями, сорочку для новонародженого мали вишивати мати чи бабуся. Цей процес супроводжувався співами і молитвами, адже вважалось, що така сорочка набуває властивостей могутнього оберега. Жіночі сорочки виготовляли тільки з натуральних матеріалів як льон чи коноплі, відомих своїми захисними властивостями для майбутніх матерів і їхніх дітей.

Кожен аспект вишивки має символічне значення: від матеріалу ниток і тканини до вибору орнаменту, кількості стібків та використовуваних кольорів. Однією з найдавніших технік є вишивка білими нитками по білій тканині, де нитки піддавались вибілюванню протягом трьох років, що свідчить про високий рівень майстерності та важливість традицій у цьому мистецтві.

Як розпочалася мода на вишиванки

Популярність української вишиванки почала зростати у 19 столітті, коли відомий письменник Іван Франко став носити вишиванку разом із європейським костюмом, чим заклав моду на цей традиційний одяг. Його зовнішній вигляд з вишиванкою, яка виділялася серед традиційних комірців і краваток, завжди привертав увагу.

До кінця 19 століття український народний одяг уже обговорювали на весь Європейський континент, що свідчить про його надзвичайну популярність. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом з українськими вишивками, що зачарував модниць Європи, і в Україні розпочались перші наукові дослідження цього виду мистецтва.

Сьогодні вишиванка залишається актуальною на світовій модній арені. Відомі дизайнери та модні будинки, такі як Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно, Gucci, Valentino, Dolce & Gabbana, включають елементи української вишивки у свої колекції. Наприклад, у 2015 році американський Vogue виділив українську вишиванку як один із ключових трендів сезону.

Шоу-бізнес також не залишається осторонь від цього тренду. Протягом Чемпіонату Європи з футболу 2012 року в Україні, знаменитості такі як Мадонна, Міла Куніс, Діта фон Тіз, Сандра Буллок і Демі Мур виявили свою прихильність до української вишиванки.

Сьогодні ж не обов’язково вишивати сорочку самостійно до весілля, оскільки її можна купити, але багато хто віддає перевагу відродженню традиції вишивання. Майстрині експериментують із різними орнаментами та кольорами, збагачуючи традиційні візерунки сучасними відтінками і формами.

Крім того, українці все частіше обирають національний одяг для різноманітних урочистостей і свят, таких як День Незалежності, День Конституції, День Прапора, Великдень чи Різдво, підкреслюючи свою національну гордість і культурну спадщину.