Влучання ракети сталося за секунду, каже Олександр. Через обстріл чоловіка відкинуло вибуховою хвилею.

“Все чорне, і всередині починається паніка. Я побачив “віконечко” таке – сонце. І тоді голова включилася, я почав на це сонце виповзати, а коли вже виповз, побачив, що виліз з-під палаючої машини нашої доставки, яка мене і врятувала, взяла всю хвилю на себе”.

Олександр Шулімов побачив, що йому травмувало ногу. Одна з жінок перетягнула стегно чоловіка ременем як джгутом. Після цього він сказав їй номери телефонів своїх мами та дружини.

“Бачив жіночку, в неї взагалі нога була вивернута. Її першу повезли. Всі бігали, кричали. Рятували наші хлопці перші, які намотували футболки на себе, забігали і витягували поранених звідти”.

Після поранення Олександр Шулімов був у лікарні близько тижня. Цього, каже, було замало, тому також лікувався вдома.

“У мене контузія вух досі, рвана рана ноги. Нога була, як сонечко, все вивернуто. Інша пробита нога була. Масові осколки, біля сонної артерії осколок був, біля ока, вся голова в крові, по руках. Зараз у мене залишилося в нозі ще кілька осколків, але бояться діставати, бо вони дуже глибоко. Наслідки досі чую. Як сказали лікарі, мінус 10 років життя пішло щонайменше”.

Спочатку Олександр не міг самостійно ходити, пересувався на візку та на милицях. Має поганий сон та запаморочення. На реабілітацію із дружиною їздили за кордон.

Втрата знайомих під час обстрілу ТЦ “Амстор”

Олександр Шулімов знав близько 10 людей, які загинули під час обстрілу. Це працівники магазинів, його колеги.

“Я підтримую зв’язок зі своїми колегами, які травмувалися. Мій друг Петя, який на рампі залишився, уже оправився, але в нього лишилося слуху 30%, у нього лопнули повністю барабанні перетинки. Треба робити, він казав, операцію, брати зі стегна шматочок м’яса і пересаджувати у вухо. Мені тяжко і дуже шкода сімей, які лишилися без батьків, без матері, доньки, батька”.

Як розповів Олександр, нині йому складно перебувати поблизу зруйнованого ракетою ТЦ.