Понад 20 травмованих через ракетний удар по торговельному центру Кременчука нині перебувають в одній із міських лікарень. Про це Суспільному розповіла заступниця директора із медичної частини закладу Юлія Сущенко. За її словами, до установи пацієнтів привезли із мінно-вибуховими травмами, уламковими пораненнями, травмами грудної клітки та голови.

Загалом у стаціонарі лікарні перебуває 21 людина, яка травмувалася через ракетний обстріл торговельного центру. До установи пацієнтів привезли із мінно-вибуховими травмами, уламковими пораненнями, травмами грудної клітки та голови.

“Один помер пацієнт, який прожив у нас буквально годину. У реанімації станом на зараз залишаються троє. По тяжкості одного ми готуємо переводити у відділення. (ОНОВЛЕННЯ – станом на ранок 1 липня в реанімації залишається двоє пацієнтів, одного перевели у відділення, – ред). Два ще стабільно тяжкі. Одна пацієнтка переведена до Києва для подальшого лікування. Два пацієнти переведені у Полтаву для подальшого лікування у заклади вищого рівня надання медичної допомоги, і троє виписані на амбулаторне лікування”, – говорить заступниця директора із медичної частини кременчуцької лікарні Юлія Сущенко.

За словами Юлії Сущенко, у перший день після обстрілу до лікарні привезли 28 пацієнтів.

На обличчі та нозі Миколи Михайлеця зашиті рани. Чоловік отримав поранення 27 червня через ракетний обстріл торговельного центру у Кременчуці.

“Я почув вибух і знепритомнів. А прийшов я до тями, коли на мене текла вода. Я лежав під купою металу всякого. Я виліз, вибрався з цього металу, а потім почав свою жінку витягувати”, – каже травмований під час обстрілу ТЦ у Кременчуці Микола Михайлець.

У Михайла – рвані рани, забої та порізи. Того дня чоловік разом із дружиною прийшли обирати кухонну техніку.

“Частина людей просто лежали плакали, частина людей на колінах повзли, частина стояли і не розуміли, де вони. Тіла скривавлені, там хаос був. Коли я прийшов до тями, навколо нас, людей живих, фактично не було. Я бачив, там хлопчик лежав у зеленій футболці, консультант. Далі, метрів 8 від нас. Він лежав просто не рухаючись”, – пригадує Микола Михайлець.

А 19-річна Олена Безус того дня була на роботі у торговельному центрі. Того разу вона не пішла в укриття.

“Я просто підняла голову і подивилася на інші магазини, може хтось йде, хтось закривається. Ніхто особливо не закривався, і я вирішила залишитися. На початку березня, як запрацював «Амстор», під час тривог виводили усіх по максимуму. Охоронці виводили людей, робочий персонал. Тобто ми були на вулиці, хтось ходив у бомбосховище у «Дніпровські зорі» (готель поблизі ТЦ – ред.), або на вокзал можна було піти”, – каже травмована через обстріл ТЦ у Кременчуці Олена Безус.

У лікарні Олені зашили рану на щоці та лобі. Нині, каже, почуває себе краще.

“Знайшли мене під завалами, витягнули, я не пам’ятаю, мені сказали, я сама йшла, під руку мене якось вели. Мені засипало очі чимось. Чи пилюкою, чи грязюкою, або ще чимось, можливо, кров’ю. Прокинулась лише на операційному столі”, – згадує Олена Безус.