29 вересня 1943 року Кременчук було звільнено від німецьких окупантів.

Бої за звільнення міста від німців почалися 27 вересня. В атаку на хутір Соміленки, де зараз нафтопереробний завод, пішов 14-й Гвардійський повітряно-десантний полк.  Тоді хутір був сильно укріплений — протитанковий рів, ряди колючого дроту, дзоти. Тут проходив кордон німецької оборони, позначений на німецьких схемах «М-2».

На кінець дня після важкого бою гвардійці вибили німців з хутора та пішли у наступ у напрямку станції «Мазурівка» (стара) — с. Савине (тепер  Молодіжне). Тут у німців проходив наступний укріплений рубіж оборони, позначений «R». Бій тривав весь день — 28 вересня. Вночі німці відійшли до Червоної Знам’янки. Тут вони підготували рубіж оборони «S». У бій вступив 17-й Гвардійський повітряно-десантний полк під командуванням підполковника Михайла Васильовича Смирнова. Бій затягнувся. тоді командир полку прийняв рішення застосувати обхідний маневр та вдарити на село Піщане. Маневр вдався. До 18-ї години 29 вересня Піщане було очищене від німців. Потім полк продовжив наступ та вступив у бій на північній околиці Кременчука (нині район Водоканалу). До ранку німців вибили з цієї частини міста.

29 вересня 1943 року, після триденних боїв, місто зайняли радянські війська. Житловий фонд міста було зруйновано майже на 95 %, були знищеними 93 промислові підприємства, усі культурно-просвітницькі та навчальні заклади, залізниця, електростанція, міст через Дніпро. Загальна сума збитків становила понад 1 млрд крб.

Оскільки вважається, що місто вважається захопленим/звільненим з моменту підняття над ним прапора. Червоний прапор СРСР над містом Кременчуком було піднято приблизно о 21 годині 29 вересня 1943. Де-юре з цього моменту місто Кременчук вважається звільненим від німців. Але зачистка міста тривала ще 30 вересня. Так вулицю Шевченка зачищали бійці 14-го гвардійського повітряно-десантного полку 6-ї гв. Вдд. 375 СД вела бої біля переїзду у Великій Кохнівці, 214 СД 30-о вересня вела бої на східній околиці Кременчука. Втрати 30 числа приблизно такі ж як сумарні втрати за 27, 28, 29 вересня.

30 вересня 1943 через парк МЮДа у звільнений Кременчук увійшли бійці 17-го Гвардійського повітряно-десантного полку 6-ї Гвардійської повітряно-десантної дивізії. Попереду з розгорнутим гвардійським прапором полку йшов старшина Бабусенко Микита Семенович. За ним слідували бійці взводу охорони прапора, серед них — рядові Степан Нікандрович Карфідов, Микола Михайлович Моржанцев, Василь Никонорович Радін, Давид Абрамович Рузин, Микита Костянтинович Кобилкін, Іван Петрович Кондрашов. Цей момент зафіксовано на фото, розміщеному на початку цієї статті.