7 червня  ми святкуємо Зішестя Святого Духа, або ж Трійцю – одне з дванадцяти найбільших свят православного люду. 

На 50-й день після Великодня у природі настає справжній розмай: усе на цей момент буяє, квітне, гуде, цвірінькає і пахне. Віряни святкують Святу Трійцю або ж П’ятдесятницю, День Зіслання Святого Духа, Зелену неділю – справді великий день у нашій народній історії. Бо стільки розповідей, легенд, історій пов’язано з цим днем: кожній родині буде про що згадати, на що спрямувати свої надії.

В Україні День Святої Трійці вважається важливим церковним святом, тому цього дня оголошено державний вихідний.

Трійця – символ оновлення життя

Перше літнє свято цього року – таке ж барвисте і сповнене літніх ароматів, як і завше. Храми, незважаючи на особливий, карантинний, період будуть прикрашені  зеленим клечанням: ікони – липовими, кленовими та березовими гілочками, квітами, підлогу вистеляють травою, лепехою. А ми поставимо собі в оселях  запашні літні букети з м’яти, чебрецю, меліси, всеможливих польових квітів. Уся ця краса  символізує літнє буяння, весняне оновлення життя.

На скрижалях Святого Письма

Свято оновлення природи і весняно-літнього пробудження, безсумнівно, відзначали і наші далекі сонцелюбні пращури.

Тому, як і у всіх великих святах, у Трійці  – багато особливого і овіяного легендами: переплетіння віків з різноманітними традиціями і віруваннями, свідчення, розповіді Святого письма і новітні розвідки етнологів, істориків. Десь вони перетинаються, а десь ставлять ще більше знаків запитань.

Саме в цей день на землю зійшов Святий Дух, як і обіцяв Син Божий. Цей дух зійшов на апостолів, 12 рибалок, учнів Христа, які разом з Матір’ю Божою молилися в храмі на Сіонській горі.

“І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав”.

Отож з  цього дня кожен народ отримав свою мову – від язиків полум’я Святого Духа, щоб цією мовою прославляти царство земне і небесне. Багато того дня прийняли хрещення – так почалася  історія створення святої вселенської апостольської Церкви, від якої ведуть своє походження всі сучасні християнські громади на землі. Першим християнським храмом став той самий будинок на горі Сіон – нині Успенський храм Гробу Господнього в Єрусалимі.

Це свято символізує святу Трійцю, три відомі прояви, лики Всевишнього – у вигляді Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа.

Прикрашати храми, оселі та городи квітами, напевне, почали ще з давніх-давен, коли з природою пов’язували великі й малі події в родині, врожай і природні явища.  Дівчата ворожили, жінки збирали цілющі трави для лікування на весь рік, чоловіки та парубки організовували місцеві гуляння. Але треба мати на увазі, що церква далеко не вітає подібні дії, тому про ворожіння вже майже не згадується, хіба що в канві звичайних веселощів та розваг, які особливого смислового навантаження не несуть.

Вважалося, що в цей день можна зустріти русалку і що вона навіть може залоскотати, тому вже наші ближчі пращури, тобто християни,  не виходили цього дня з оселі без хрестика на шиї.

Що треба робити на Трійцю, а що – небажано. 

Не можна лихословити, бажати комусь зла, втім, це стосується кожного і в будній день. Не можна тяжко працювати, щоб не відволікатися від світлих дум про зішестя Святого Духа і щоб тим самим не пропустити цю світлу миттєвість. А треба йти в храм з красивим букетом, щиро помолитися, побути в цей день хоча б думками ближче до неба.

З давніших заборон – не можна купатися, щоб не залоскотали русалки. Не робити віників з гілок дерев, не будувати дерев’яні паркани. Словом, не використовувати природу в корисливих цілях, а просто бути з нею в унісон. На Трійцю  природа просто промовляє до людини мовою комах, пташок, природи. Не одне покоління вслухалося в цю мову, і всі ці спостереження вилилися в ланцюжок прикмет і вірувань, які передаються з покоління в покоління.