Цього дня війна на Сході України зупинила серця одразу двох українських захисників з Полтавщини – 39-річного кременчужанина, бійця 92 ОМБр Володимира ШАПОВАЛА та 20-річного десантника з Полтави Владислава КОЗЧЕНКА.

6 березня 2016 року у районі проведення АТО загинув молодший сержант 92 ОМБр Володимир Шаповал.

Володимир Шаповал народився 10 липня 1977 року в селі Піщане Кременчуцького району. Закінчив загальноосвітню школу села Піщане (нині – Піщанська гімназія), потім – Кременчуцький автомеханічний технікум.

З 1997 року по 1998 рік проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Мешкав у Кременчуці. З 1990-х років працював фрезерувальником модельного цеху Кременчуцького автомобільного заводу, з жовтня 2006 року – фрезерувальником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш».

У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. З 2015 року продовжив військову службу за контрактом. Служив командиром 2-го механізованого взводу 92-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Позивний «Теквон».

6 березня 2016 року загинув під час патрулювання в місті Щастя Новоайдарського району Луганської області в результаті підриву на гранаті, перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ.

9 березня 2016 року похований у секторі загиблих Героїв антитерористичної операції Свіштовського кладовища міста Кременчука.

Залишились батьки, дружина та дві доньки.

6 березня 2018 року, в районі міста Авдіївка Донецької області, унаслідок осколкового проникного поранення загинув полтавський боєць Владислав Козченко.

Владислав Козченко народився 10 квітня 1997 року в Полтаві. Закінчив 9 класів Полтавської гімназії №31, після чого вступив до аграрно-економічного коледжу Полтавської аграрно-економічної академії на спеціальність “юрист”, але не довчився, вирішивши йти до армії. У 2016 році Владислав Козченко пішов у армію. Тоді він дуже постарався, щоб його взяли, адже навіть не підходив по зросту та мав деякі проблеми зі здоров’ям. Перед ним поставали два варіанти – 25-та бригада або 95-та. І він вибрав саме 95-ту, поїхав у Житомир.

Хлопець вів дуже активний та здоровий спосіб життя, не мав шкідливих звичок, захоплювався підводним полюванням, туризмом та риболовлею. Він завжди був привітним, навіть просто до сусідів, вихованим та спокійним.

З 13 років хлопець займався у молодіжній громадській організації “клуб юних десантників “Гвардія”, де після здачі теоретичних, фізичних та тактичних заліків зайняв посаду снайпера.

Солдат, стрілець-снайпер 2-ї роти 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 6 березня 2018 року у районі промзони Авдіївки від кульового поранення в шию.

Без Владислава залишились мама, брат, не дочекалася з війни коханого його дівчина Марія, з якою юнак познайомився у клубі юних десантників.

Похований  у Полтаві на Алеї Героїв.

Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно), передає НовиниПолтавщини.