Що ближче Новий рік, то знову в суспільстві розгораються суперечки про те, хто ж повинен бути символом свят – Дід Мороз, чи Святий Миколай (він же – Санта Клаус). Хто з них справді народний  персонаж, який достойний того, щоб вітати дітей та дорослих? 

Над цим питанням розмірковують журналісти газети “AVтограф”, черговий номер якоъ вийшов 13 грудня.

Раніше Новий рік був весняним, а не зимовим святом

Якщо говорити про давність, то для початку згадаймо, що Новий рік наші предки святкували не взимку, а на весні.  Пробудження природи, початок нового сільськогосподарського сезону, перемога тепла над морозами символізували настання Нового року для давніх слов’ян.

Спочатку Новий рік святкували під час весняного рівнодення, згодом, після впровадження християнства, його почали відзначати 1 березня.  Тут доречно буде згадати і слова зі стародавньої й відомої на весь світ української щедрівки: “Прилетіла ластівочка…”  Погодьтеся, у січні ластівці робити в наших  краях нічого…

Пізніше офіційний християнський Новий рік перенесли на 1 вересня. Його, до речі, церква продовжує відзначати цього дня й понині.  Не випадково й новий навчальний рік починається 1 вересня.

Але вже з 1362 року на українських землях, які тоді входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше – Речі Посполитої, початок Нового року було встановлено на 1 січня.  Тоді ж почали вести й літочислення від Різдва Христового, а не від створення світу.

В Московському царстві Новий рік 1 січня почали відзначати лише з 1700 року, відповідно до указу Петра І.

Дідом Морозом лякали дітей

Але повернемося до символів Нового року.

Безумовно, найдавнішим з них є Мороз. Але він ніколи не був добрим дідусем, який любить діточок та роздає їм подаунки. Мороз, ніж же, Студень,  Корочун – підземний злий дух смерті, який повеліває мороком та морозами.

Наші предки вірили, що в день зимового сонцестояння (21 грудня), Корочун-Мороз має найбільшу силу, він виходить з підземелля й безроздільно володарює світом, намагаючись перемогти Даждьбога – бога Сонця.

У найкоротшу ніч року Морозу приносили жертви. Найчастіше тварин, але існують легенди, що в деяких північних народів були й людські жертви – у лісі прив’язували молоду дівчину. Якщо вона до ранку замерзала, то вважалося, що Мороз прийняв жертву й не знищить людське плем’я.

До речі, ця легенда була покладена в основу відомої російської казки «Морозко».

На території Київської Русі більш були поширені жертвоприношення у вигляді ритуальної страви – куті.  Ця традиція збереглася досі. Перед тим, як сідати за святковий стіл у Святвечір 6 січня (24 грудня за новим стилем), господар виходить на поріг з мискою кутті й тричі кличе Мороза вечеряти.

«Як не йдеш зараз, то не приходь й весною на наші поля!» – гукає господар, але залишає миску куті як пожертву.

По завершенню найкоротшої ночі люди вітали відродженого Даждьбога – Сонце, яке знову поверталося на землю, даруючи людям довші дні та тепло.

Подібні традиції існували практично в усіх народів Близького Сходу та Європи, то ж не дивно, що саме на 25 грудня християнська церква запровадила Різдво Христове.

І саме з укоріненням християнства з’явився в народній традиції новий добрий персонаж – Святий Миколай. Добрий сивий дідусь, захисник дітей. Саме він став носити у передріздв’яні дні подарунки слухняним дітям. А Дідом Морозом тоді лякали неслухняних дітей.

У 20 столітті Святий Миколай – він же Санта Клаус замінив собою всіх язичеських героїв

У Фінляндії

Це Йоулупуккі, що перекладається як «різдвяний козел». Але не треба обурюватися, це зовсім не образа. Просто в давнину жителі сіл одягали навиворіт шуби та розносили подарунки. Тому і Йоулупуккі іноді так зображується – в хутряній шубі та іноді навіть з ріжками. Насправді ж його майже неможливо відрізнити від нашого Діда. Найбільша різниця в тому, що і нього є дружина на ім’я та справжня сім’я.

У Норвегії та Гренландії

За подарунки відповідає Юленіссен та домовики Ніссе, одягненні в ковпаки та які люблять солодощі, проте можуть капостити, якщо їм щось не до вподоби.

У Греції та на Кіпрі

Це Святий Василь – також із білою бородою та мішком подарунків. Він приходить в кожну оселю через комин, тому малеча залишає свої черевики біля каміна і чекає подарунків

В’єтнамський Тао Куен

Дух сімейного вогнища, що може виглядати або як дракон, або як старець. Він доповідає верховному божеству про справи абсолютно всіх членів сім’ї. задобрити старого можна солодощами, які залишають біля його зображення.

Увліну Увгуну з Монголії

Допомагає його внучка Зазан Охин. Він одягнений як пастух – у волохату шубу і шапку з рогами.

У Чехії та Словаччині

Можна розказати віршик чи заспівати пісеньку Святому Мікулашу, тоді він буде добрішим. Не забувайте, що ходить він не сам, а з чортиком і ангелом.

Пер Ноель, або Батько Різдва

Їздить на санях, запряжених віслюком. Проте у французького дідуся є суворий друг і компаньйон – Пер Фуетар, який має різки замість подарунків та підказує, хто не слухався протягом року. Подарунки він кладе у шкарпетки, розвішені біля каміна. Допомагає йому справитися з обов’язками бешкетниця відьма Бефана, яка роздає солодощі. Або вуглинки.

Про веселого Санта-Клауса ви напевно знаєте! В нього є упряжка з оленями – а серед них Рудольф, що уміє розмовляти. Він живе на Північному полюсі та має помічників-ельфів. Проте в Австралії Санту можна зустріти навіть на пляжі за заняттям серфінгом!

Так а що Дід Мороз?

А дід Мороз з’явився у Радянському Союзі лише у 1930-х роках.

Як відомо, більшовики з перших років встановлення радянської влади нищили та забороняли все, що мало хоч якийсь стосунок до церкви чи релігії. Однак згодом зрозуміли, знищити традиції повністю не вдається. І влада вирішила піти іншим шляхом: використати новорічну атрибутику і персонажів «правильно». Так у  1935 році  вперше на Новий рік з’явився Дід Мороз. Вже через два роки він виступив в Палаці з’їздів у Москві разом із внучкою Снігуронькою (тобто, дівчину-жертву подали у вигляді помічниці-онучки).

З часом він став не просто новорічною особою, а ще й ідеологічною фігурою. Почали з’являтися листівки, на яких дідусь був зображений з люлькою (прямісінько як у Сталіна!), у роки Другої світової його мішок мав забарвлення кольору американського прапору (США допомагали СРСР харчами і зброєю), тоді з хлопчиком космонавтом на руках, за штурвалом криголама… Одним словом, всюди.

Тут треба додати, що радянські ідеологи зрозуміли, що народові недостатньо сповідувати виключно чисту політичну ідеологію. Необхідна ще й містична складова.  Так з’явився Мавзолей з трупом Леніна –  аналогом святих мощів, яким їздили поклонитися з усього Союзу. Палаци з’їздів та «будинки культури» по всій країні замінили храми. Головним символом замість хреста стала п’ятикутна зірка, а насправді – пентаграма, символ, який багато дослідників вважають сатанинським…

Читайте також:

У Кременчуці встановили резиденцію Святого Миколая

У Кременчуці почався марафон написання листів Святому Миколаю

Хто такий насправді Дід Мороз і навіщо йому жертва-Снігуронька