Сьогодні світ вшановує жертв Голодомору – акту геноциду проти українського народу, влаштованому московською комуністичною владою у 1921-23, 1932-33 та 1946-47 роках. 

Особливо жорстоким був Голодомор 1932-33 роках. Як свідчать спогади тисяч людей, а також документальні матеріали тих років, голод був організований свідомо комуністичною владою.

Тоді селянам було поставлено нереальні плани із хлібозаготівлі. Виконати їх було неможливо, і тоді села карали занесенням їх на “чорні дошки”.

У таких селах заборонялась торгівля, із сільських споживчих товариств вивозилися усі промислові і продовольчі товари, а щоб колгоспники чи одноосібники не могли купити необхідні товари в інших селах чи містах, їм заборонялося виходити за межі свого села.

Першими на території Полтавщини були занесені на «чорну дошку» спеціальною постановою уряду села Лютенька Гадяцького району та Кам’яні Потоки Кременчуцького району. Починаючи з грудня 1932 року право занесення тих чи інших населених пунктів на «чорну дошку» одержало районне керівництво, після чого цей спосіб винищення людей став більш масовим.

Про життя в ті часи довідуємося зі спогадів кременчужан. Ось лише деякі з них.

Андрій Лисенко, Кам’яні Потоки: Люди їли власних дітей

Мій батько, Микола Якович Лисенко, жив у селі Кам’яні Потоки. Сім’я складалася з 8 осіб. Мали в господарстві коня, корову, 8 гектарів землі. Я в цей час проходив службу на флоті, і це порятувало мене. У 1932 році наше село занесли на «чорну дошку» за невиконання плану хлібоздачі. Після цього з села вивезли 10 сімей, так званих контреволюційних елементів. Серед них була й наша сім’я. Батько помер в далекому Казахстані. Сини повернулися в Кам’яні Потоки, померли від голоду… Вимерли цілі вулиці. Особливо страждали діти . Жителька села Рева з’їла в ті чорні дні свою дитину. Подружжя Курганських пообіцяло одному хлопчику хліба і м’яса за те, що він приведе до них свого товариша, Сашу Прохоровича. Їхня сусідка йшла з городу, випадково заглянула у вікно і побачила вже порубаного Сашу.

Іван Романча, Кременчук: У місті викрадали дітей, вбивали й засолювали в підвалах

Очевидець Романча Іван Андрійович в 30-ті роки працював в 1-й лікарні і навчався медичному технікумі (нині медучилище), він бачив як в лікарню надходили заморені голодом діти. Їх вмирало настільки багато, що мертвих виносили мішками в яму на цвинтарі за першою лікарнею. У місті з’явився новий вид злочинної діяльності – викрадення дітей. Їх заманювали в будинку, вбивали, засолювали м’ясо і зберігали в підвалах такі собі «консерви». Були випадки поїдання матір’ю своїх дітей.

Микола Івко, Кременчук: Людей ховали в одній ямі, ні хрестів, ні табличок не було…

У 1933 році я працював в колгоспі «Нове життя» Малокохновского сільської ради. В колгоспі забрали посівні і фуражні фонди, а навесні людей змушували купувати в Кременчуці зерно за 10 рублів банку і здавати в колгосп. У самих колгоспників восени забрали останній кілограм зерна.

Представник з Кременчука Самойлов ходив по дворах в пошуках проса і пшона, якщо що знаходив то забирав, а ступи (пристосування для отримання борошна) забирав. Мій сусід Данило Дмитрович, його дружина Євдокія (з ними жили син з дружиною і неодружених два брата) їли черепашок, кішок, але це їх не врятувало.

Кіндрат Іванович з Оксаною Марківною мали 17 дітей і всі вони померли. Коли залишалися живими Олена з донькою Вірою, то дочка зарубала матір, посолила і склала в бочку, ще й шкуру зрізала, щоб не видно було, що це людське м’ясо. Сама незабаром зійшла з розуму, ходила навколо села, поки не померла.

Був ще один моторошний випадок: Дзюба Павло поїв своїх дітей. Його забрали і до цього дня не відомо що з ним сталося.

Вимерло 72 осіб, третина села. Ховали так: виїжджала підвода, забирали трупи і везли не на кладовище, а в урочищі “Чечелівщина”, де була викопана яма одна для всіх. Під’їжджали до неї, перевертали віз, хто як впав, так і засипали землею – ні христів, ні табличок не було. Я, перебуваючи на залізничній станції Кременчук, бачив, як платформи були завантажені мертвими людськими тілами…

Сьогодні, 24 листопада, о 16:00 на  площі Незалежності  відбудеться традиційна акція «Запали свічку». У цей час пам’ять жертв геноциду українського народу вшанують хвилиною мовчання.  У цей же час кременчужани встановлять свічки на своїх підвіконнях в пам’ять про ті страшні дні…