В цей день православні віруючі згадують преподобну Феодору Олександрійську, яка жила наприкінці 5 століття. За переказами, Феодора дуже любила і поважала свого чоловіка, але одного разу один багатий городянин, захопився її красою і спокусив молоду жінку. Після цього Феодора зненавиділа своє тіло і піддавала себе мукам. За порадою знайомої ігумені, жінка потай від чоловіка пішла в монастир. Але вона розуміла, що в жіночій обителі чоловік знайде її, тому переодяглася в чоловічий одяг і вступила в чоловічий монастир з ім’ям Феодор.

В народі на Федору відзначали третю зустріч осені. «Всяке літо кінчається, осінь починається», — говорили наші предки. В цей час починався сезон проливних дощів, навколо була сльота. Тому про святу жартували: «Федора — замочи хвоста».

Також селяни підбивали підсумки осінніх робіт у полі. Прибирали останню цибулю з грядок і несли в омшаник вулики з бджолами. «Преподобна Федора — всякій справі амінь», — подейкували на Київській Русі.

Осеніни 24 вересня

Наші пращури називали цей день «осенінами» чи «оспожинками» і відзначали як свято врожаю. В цей день віддавалася Дяка Матері—Землі. У вересні завершувалися жнива, які повинні були забезпечити добробут сім’ї на наступний рік. У народі зустрічали осінь оновленням вогню: старий вогонь гасили і запалювали новий, який добували ударами кременю.

Крім того, з «осенін» основна господарська діяльність переносилася з поля у город або в будинок. Зазвичай в Осеніни слов’яни влаштовували частування, на яке збиралася вся родина. А з борошна нового врожаю пекли смачний пиріг.