Полтавського ювеліра Сергія СИНИЦИНА можна впевнено назвати полтавським Фаберже. 

Його перша робота створена з нефриту, срібла, золота та рубінів. Над нею чоловік працював три роки. Третину часу витратив на створення так званого сюрпризу — зменшеної копії столичної Андріївської церкви.

“Уявляєте, на ось цю маленьку штуку я витратив рік. Зате кияни часто приїздять, дивляться, кажуть — впізнавано. Єдине — тут ми дивимося згори до низу, а у Києві ми дивимося знизу догори”, — говорить майстер.

Цю роботу чоловік присвятив 2000-річчю народження Христа. 2004-го взявся за іншу — більш масштабну.

Це — базиліка Святого Петра, що у Ватикані, зменшена у близько 3700 разів. Цей витвір більш коштовний. Лише в цій квіточці 163 діаманти, а ось на цьому глобусі можна навіть вивчати географію.

“На це у мене пішло майже 10 років. Ну не щодня працював, по-перше, треба було заробити на матеріали”, — розповідає пан Сергій.

За цей час, каже чоловік, освоїв близько 30 професій. А перед тим, як взятися за коштовні матеріали, тренувався на металі.

“Мені треба було важелі розрахувати, хід, щоб ніде нічого не заважало. Усе це розбирається, знімається. Для чого? Рано чи пізно доведеться чистити, ремонтувати річ”, — говорить умілець.

Аби досягти бажаного вигляду, деякі деталі переробляв не раз.

“Ой, дуже багато. Тільки-но мені щось не сподобається — все йшло під молоток і робилося заново. Раз робилося, два, п’ять, десять.Наприклад, у цій роботі деталь у мене вийшла, ви не повірите, — з 53 разу. Але ж була ціль”, — розповідає ювелір.

Більшість свого часу Сергій Синицин проводить у цій майстерні. Тут — і станки для роботи, й усі необхідні інструменти завжди під рукою. Себе чоловік вважає щасливою людиною. Каже, працює для задоволення, тож має чимало творчих планів на майбутнє, передає ГромадськеПолтава.