На трасі Кременчук-Полтава з’явилися справжні витвори мистецтва, на які перетворили старі бетонні автобусні зупинки. Подекуди на них – історичні сцени, місцеві пейзажі.

Автор багатьох малюнків – полтавський художник Петро Лахно. Ось як він працює:

“Наносиш одразу обличчя, наприклад, і пішов далі. Потім відходиш, дивишся, щоб не було порушень. Якщо не подобається – виправив, а потім дивишся, щоб фігура відповідала, вона має складати вісім голів людини”, – пояснює художник.

Петро Лахно прикрасив таким способом уже 14 зупинок на Полтавщині. Він – художник із 35-річним стажем. Колись закінчив Московський університет мистецтв, працював у Полтаві на художньому комбінаті, а останнім часом займається створенням ікон та іконостасів. Зупинки – це і хобі, і невеликий приробіток. На одну зупинку в середньому йде десять днів, бо вимальовувати дрібниці тут не потрібно.

“Для дороги дрібні деталі не потрібні, тому що машина проїжджає – і пасажир повинен одразу зрозуміти, що намальовано на цій зупинці”, – ділиться досвідом автор.

За словами художника, за кожною із зупинок, яку розмалював, він іноді доглядає, бо дощ, сніг та крига можуть її пошкодити. Про цю українську традицію вже писали в німецькій газеті “Allgemeine Zeitung”, а в інтернеті віднедавна існує ціла спільнота колекціонерів фото таких зупинок.

https://youtu.be/OF_toTPTaV4