В липневому номері газети Хадашот була опублікована стаття про Кременчук. У ній йдеться про Праведників світу, які жили у нашому місті.

Свого часу Кременчук вважався самим єврейським на Полтавщині – в 1926 році 49,4% його населення складали євреї. У 1920-30 роки тут продовжували функціонувати підпільні хедери і не менш підпільні талмуд-тора і єшива «Томхей Тмімім».

До 8 вересня 1941 року, коли місто було окуповане нацистами, значна частина єврейського населення встигла евакуюватися, йдеться у статті. Але далеко не всі. Бургомістром німцями був призначений директор однієї зі шкіл міста – Синиця-Верховський. Очікувань він не виправдав – став видавати євреям фіктивні довідки про арійське походження, а також, згідно  німецьких архівів, «змушував протоієрея Романовського хрестити зазначених їм євреїв і давати їм християнські імена».

Уже в листопаді 1941-го бургомістра було заарештовано і незабаром страчений. На той час було знищено і більшість єврейського населення – члени айнзацкоманди 4-Б на чолі з штурмбанфюрером СС Брауном розстріляли 28 жовтня на Піщаної гори понад 3000 осіб.

Кілька років тому в одному зі скверів міста з’явився невеличкий меморіал пам’яті жертв Голокосту, а зараз на засіданні комісії з питань найменування вирішили віддати данину поваги праведникам з числа місцевих жителів – таких на сьогоднішній день відомо 14 осіб. Голова комісії та секретар міськради Юрій Гриценко заявив, що доцільно встановити цей пам’ятний знак в Парку миру, недалеко від якого проходили розстріли. Пропозиція була підтримана більшістю голосів.

Одна з праведниць, ім’я якої зберегла історія, – Анна Кириченко, підтримувала військовополоненого-єврея Петра Коганзона їжею і зимовим одягом, а в квітні 1942-го допомогла йому втекти з табору, сховала у себе вдома, а потім зв’язала з підпільною групою, що діяла в Кременчуці. Звання праведниці було присвоєно Кириченко в 1993 році, а Коганзон продовжив спілкування з рятівниками і їх нащадками і після еміграції в США в 1990-і роки.

Сім’я Овсянникових визнана праведниками за порятунок Любові Дашевський з дочками – Марією і Зінаїдою.

Відзначимо, що мова йде лише про людей, офіційно отримали статус Праведників народів світу від Меморіалу «Яд Вашем». Далеко не завжди інформація про рятівників була належним чином структурована, що позбавляло їх офіційного визнання, тим більше, що за радянських часів, коли ще були живі більшість рятівників і врятованих, про контакти з «Яд Вашем» не могло бути й мови.

Тому історія про вкрай релігійного кременчужанина на прізвище Горищенко, який, побачивши, як євреїв женуть на розстріл, вирішив врятувати хоча б одну душу – залишиться лише історією.

Розповідають, що коли німецькі охоронці відволіклися, він вихопив з натовпу 10-річну дівчинку і вивів її додому. Потім знайшов для дитини надійний притулок в селі. Так дівчинка на ім’я Еля пережила війну, закінчила школу і інститут і працювала економістом десь в Сибіру.

Таких історій, ймовірно, чимало, але час для їхньої верифікації упущено. У списку праведників могли б виявитися і лікарі Першої міської лікарні Кременчука, які, за чутками, допомагали у порятунку євреїв.

У будь-якому випадку, за словами Юрія Гриценко, список праведників буде узгоджений з представниками єврейської громади міста.