Нещодавно Центральне розвідувальне управління США опублікувало сотні тисяч документів, які стосуються стеження за Радянським Союзом. Серед них – більше десяти тисяч файлів, що містять дані про Україну і сотні – про Кременчук.

Документи, більшість з яких мали гриф «Top secret», були розсекречені ще президентським указом Білла Клінтона від 1995 року, але доступ до них був ускладнений.

З 2000 року отримати доступ до цього архіву (CREST – CIA Records Search Tool) можна було тільки з чотирьох комп’ютерів у Національному архіві в штаті Меріленд у певні години.

Тепер же доступ до раніше секретних файлів може отримати кожен бажаючий на сайті ЦРУ.

Як вже згадувалося на початку, сотні розсекречених документів стосуються Кременчука. Така увага американських розвідників до нашого міста не випадкова. Адже Кременчук був потужним індустріальним містом – у ньому та в околицях розташовувалися такі стратегічні підприємства, як нафтопереробний, колісний та автомобільний заводи, вагонзавод, завод дорожніх машин. На останніх, до речі, окрім «офіційної» продукції, виготовлялися ще й таємні військові замовлення.

Інтерес ЦРУ складала також Кременчуцька ГЕС та поклади залізної руди в регіоні.

Звіт про роботу нафтопереробного заводу мав гриф “Абсолютно секретно”

Американські розвідники, як видно з опублікованих документів, вивчали не лише промисловий потенціал міста, а й його можливості забезпечення армії та населення продуктами харчування та споживчими товарами. Один з файлів, наприклад, присвячений аналізу потужностей м’ясокомбінату.

Звичайно, в полі зору агентів ЦРУ постійно знаходилися військові частини, розташовані в місті та поблизу цього. А також залізничні та автомобільні шляхи та інші об’єкти інфраструктури.

Агенти ЦРУ слідкували за тим, які модифікації вантажівок випускають на КрАЗі

Навіть побіжний погляд на документи, які датуються переважно 60-80 роками минулого століття, показують, наскільки серйозно американська розвідка підходила до вивчення можливостей радянського військово-промислового комплекту, економіки та військових можливостей.

Частина аркушів розсекречених файлів вилучена – ймовірно, вони мають відомомсті про агентів, які добували та обробляли інформацію. Втім, можемо мати уявлення про те, як ця інформація потрапляла до ЦРУ. Це робота з відкритими джерелами (газети, повідомлення інформагенцій СРСР), звіти агентів, які працювали при посольствах і консульствах, так званих «туристів», які приїздили до міст колишнього Союзу, і, звичайно, повідомлення шпигунів, інформаторів з числа завербованих спеціалістів, дані супутникової та аерозйомки.  Деякі з архівних документів, відкритих на сайті ЦРУ, доводять, що американці часто перехоплювали урядові телеграми, що направлялися з місць до Москви.

Оприлюднені дані американської розвідки, можливо, не містять якихось особливих сенсацій. Зрешою, ми й самі добре знаємо, де у нас були військові частини, який завод та що на ньому вироблялося. Навіть якщо це були секретні цехи. Та для українських істориків відкриті джерела цінні тим, що показують погляд на наше минуле збоку, очима іншого суспільства. І, можливо, змусять багато що в ньому переоцінити. Але спершу на дослідників чекає чимала робота з вивчення  колись таємних архівів.