У щедрий вечір дівчата на Полтавщині полюбляли ворожити на судженого.

Полтавський етнограф Олена Щербань розповіла журналістам «ВПолтаві.Інфо», як це робили здавна.

«Ворожити починали з Катерини (5 грудня) і закінчували ворожити 19 січня (до Водохреща). Цей період обирали для ворожби, бо найтемніша пора року була», – сказала полтавка.

Ворожіння на тинку
Дівчата ворожили на Щедрий вечір на тинку. Вибігали ввечорі до тинка сусідського і починали рахувати «вдівець, молодець, вдівець, молодець…». У кінці вийшов «молодець» – значить вийде в цьому році заміж та ще й за молодця.

Підслухали під вікнами
Ворожіння було на майбутнє сімейне життя. Якщо дівчина почула тиху розмову в чиємусь будинку – життя сімейне буде тихим і спокійним. Якщо почула, що хтось лається – в родині будуть чвари постійні.  «Дівчата намагалися обирати – куди бігти, бо все ж таки Щедрий вечір і у домах було багато гостей, і ходили щедрівники… Ось і намагалися бігти туди, де чутно було сміх – життя щоб було веселим», – зазначила Олена Щербань.

Крали у сусідів дрова
Дівчата бігли до сусідів, щоб вкрасти охапку дров, а потім рахували полінця. Якщо парна кількість – ходитиме дівчина весь рік у парі чи під вінець піде. Якщо ні – буде сама.
«Там також могли налякати дівчат собаки, що загавкали, хлопці чи сусід вийти», – додала етнограф.

Питали ім’я
Коли дівчата бігли за полінцями, намагалися зустріти подорожнього чоловіка і запитати ім’я. Яке він назве – така і її доля.

Кидали чобіт
У Щедрий вечір ворожили, кидаючи чобіт за ворота. В яку сторону дивитиметься чобіт – туди й заміж піде. Також виходили за ворота і питали «Доля-доленька моя, куди я заміж піду?» і прислухалися, звідки собака загавкає перший. Там і доля їх була.

Ворожили на свічку та камін
Ставили свічку на столі (стіл знаходився в іншій частині кімнати від печі), підходили до бічної стінки печі і присісти поруч. Вогонь від свічки мерехтів, а дівчата питали «комене, комене, який мій суджений буде?» і дивилися на тінь.