Не бійтесь мандрувати, не бійтесь змінювати своє життя. Коли, якщо не зараз?

Ці хлопці просто вразили своєю мандрівкою до Ташкенту. Зовсім нещодавно Антон і Влад вирушили у велоподорож до самого Узбекистану. Багато людей не розуміють, як на велосипеді можна подолати таку кількість кілометрів. Але все можливо, якщо цього справді захотіти. Тому журналісти ІА Полтава вирішили поспілкуватися із мандрівниками Антоном та Владом, щоб дізнатися всі подробиці подорожі. Про це читайте в нашому інтерв’ю.

Привіт, хлопці! Розкажіть будь-ласка, звідки почалася ваша подорож? Скільки днів ви мандрували? Скільки коштів витратили?

Ми виїхали з Лубен до Полтави, а вже через два дні (20 квітня) ми почали прямувати до Росії. Бюджет мандрівки планувався в 500 доларів, але витратили 300 так, оскільки не доїхали до Китаю. Взагалі, коли їхали до Росії, ми думали, що там будуть хейтити Україну, але все обійшлося. Наша подорож тривала цілих 56 днів.

При перетині кордону у вас були складнощі? Чи все обійшлося без курйозів?

Проблем з кордоном майже не було. Але в Узбекистані цілу добу нас тримали на граничному пункті. Є закон щодо тимчасової реєстрації, а ми цієї реєстрації не мали. Тому нас відправили на 300-400 км назад в найближчий паспортний стіл. І коли ми приїхали, нам погрожували, що буде суд, що випишуть штраф на 200 доларів з кожного, депортація і тд. Але ми зателефонували до українського посольства і посол за нас все вирішив. Підняв Міністерство іноземних справ, юристів. Наступного дня нам дали дозвіл на проїзд і ми перетнули кордон без проблем.

Розкажіть, з якою швидкістю ви їхали? Як взагалі проходили ваші дні і ночі в дорозі? Що їли?

Звичайно, швидкість залежала від дороги, а також від погодніх умов. Іноді їхали 25 км/год., а іноді 15-17 км/год. Боялися захворіти, адже ми перемерзали. Коли ти їдеш, на дворі йде дощ і холодно, а всередині тобі жарко. Тому був такий контраст, яких міг би вплинути на наше здоров’я. Ще в Україні ми закупили продуктів, це були: гречка, пшоно, сухофрутки, чай, мед, сухі супи і тд. Треба було возити багато води з собою, оскільки в Узбекистані у пустелі було дуже душно і жарко. Після 12 вже ставало прохолодніше. Тому у нас було води більше, ніж 10 літрів. День починався близько 7 ранку. Прокидалися, готували їсти та їхали далі. Зупинялися на обід, а вже потім вечеряли і влаштовували табір.

Як вам вдалося подолати мовний бар’єр? Як зустріли вас люди в Узбекистані? І які враження від побаченого?

Насправді, ми спілкувалися через офлайн-перекладач. Люди в Узбекистані здивували своєю гостинністю та дружністю. Ташкент дуже сучасне і зелене місто, в якому гармонійно поєднуються старі мечеті і новобудівлі. Це майже інший світ. Нам часто зустрічалися мандрівники такі ж, як і ми. Це були навіть дві групи в день. Люди їхали в Монголію, в Таїланд і навіть Нову Зеландію. За кордоном такий вид мандрувань дуже популярний.

Скільки кілометрів подолали загалом? Яким чином ви поверталися на зворотньому шляху?

У сумі ми проїхали 4 500 км. Влад майже повністю повертався автостопом, а я в Атирау заїхав і взяв квитки на потяг та відправився в Україну.

 Чи плануєте ви ще поїхати в подорож і куди саме?

Звичайно. Наступна наша поїздка буде до Китаю. Там дуже багато місць, куди можна поїхати. Це вже не Середня Азія. Там все взагалі по-іншому.

 І наостанок хочеться почути від вас пару побажань. 

Хотілося б сказати, що не треба боятися, якщо плануєте кудись поїхати. Треба просто збиратися і мандрувати. Адже всього передбачити неможливо, тому ситуації, які будуть відбуватися з вами на шляху, безумовно, є крутими, в незалежності від того, хороші вони чи погані. В цьому і є весь кайф.

Полтава