Офіційна радянська історична наука визначила, що місто Кременчук було засноване у 1571 році. Відтак цього року ми маємо святкувати 445-ту річницю з дня його заснування.

Однак існує велика кількість науково обґрунтованих підтверджень, що Кременчук був заснований значно раніше. Археологічні знахідки свідчать про існування тут поселення ще у ХІІ столітті. А тюркомовне походження назви (Керменчик – означає «Маленька фортеця») говорить про те, що укріплення на місці сучасного Кременчука існувало щонайменше з ХІІІ ст.

Також існує версія, що литовський князь Вітовт збудував тут наприкінці XIV ст. замок, призначений для охорони переправи й збирання мита з купців. Вітовт розбудовував на півдні українських земель систему опорних укріплень, закладав фортеці та морські порти. Природно, що його увагу привернуло зручне місце перетину водних і сухопутних шляхів, які мали важливе стратегічне значення. Швидше за все, цей замок проіснував до часів появи Кременчуцької фортеці, універсал про спорудження якої у 1591 році видав польський король Сигізмунд ІІІ. До речі, вдалість вибору для  Кременчуцької фортеці відзначав відомий французький інженер Боплан, який відомий також створенням першої карти України. Мандруючи Дніпром, він у своєму щоденнику назвав Кременчук дуже зручним місцем для життя і навіть накреслив план Кременчуцької фортеці.

Дослідники-краєзнавці та археологи доводять, що Кременчуку понад 1000 років. І у цієї версії є висока вірогідність. При Володимирі Великому (кінець Х – початок ХІ століття) південно-східний кордон Київської Русі пролягав між річками Сула і Псел. Володимир приділяв велику увагу зміцненню держави, її єдності, консолідації земель, підвищенню добробуту людей. Розумів він і важливість захисту кордонів держави, тому будував лінії укріплень та нові міста. Природно, що поблизу гирла Псла було дуже зручне місце для розташування укріплення і заснування поселення. І саме на цьому місці розташований сучасний Кременчук. Син князя Володимира Ярослав Мудрий продовжував справу батька зі зміцнення Київської держави, справу подальшого зростання її міжнародної ролі. Продовжувалася лінія на розширення меж країни. Тому і військове укріплення на південному кордоні держави на березі Дніпра свого значення не втратило.

Спливли віки, і зараз Кременчук – це вже не прикордонне місто, а географічний центр України, її серце. Але сиві береги Дніпра пам’ятають і Володимира Великого, і Ярослава Мудрого, і Вітовта Гедиміновича, і козаків, і чумаків, і багатьох інших великих людей, які залишили свій слід на теренах Кременчука, залишили свій слід в історії Української держави.

Дослідники та краєзнавці ще мають сказати своє слово у визначенні справжньої дати заснування нашого міста. Можливо, що незабаром ми будемо відзначати тисячолітній ювілей Кременчука, а, можливо, і більш поважну дату.