Під час кампанії декомунізації більше 100 вулиць Кременчука з радянськими назвами були перейменовані. Дискусії навколо нових назв точилися палкі. Було проведене навіть інтернет-голосування. Зрештою, депутати міської ради прийняли рішення, а міський голова Малецький підписав розпорядження про перейменування вулиць. Але залишилося ще кілька, назви яких будуть змінені. На травневій сесії депутати розглянуть варіанти їх перейменування.

Дуже прикро, що серед такої великої кількості об’єктів, що підлягають перейменуванню, так мало знайшлося назв, присвячених Кременчуку та його історії, людям, які народилися в нашому місті та стали видатними постатями в масштабі нашої держави та світу.
Кременчук, як зазначає av.pl.ua завжди був багатий на творчі особистості. Тільки у ХІХ-ХХ століттях його прославили видатні художники, скульптори, письменники, поети, композитори та музиканти у різних країнах світу. Серед цих видатних постатей наші земляки:

Мане-Кац, український, французький, ізраїльський живописець і скульптор. Його твори представлені у провідних музеях світу (зокрема, Метрополітен у Нью-Йорку, музей у Люксембурзькому саду в Парижі тощо).

Конрад Кржижановський, живописець-експресіоніст, разом з Казимиром Стабровським заснував школу живопису у Варшаві.

Олександр Литовченко, кременчуцький художник ХІХ століття, член товариства «Пересувних художніх виставок», роботи якого знаходяться у всесвітньо відомій Третьяковській галерії.

Олекса Харків, український маляр-монументаліст і графік. Він був співорганізатором музею «Яворівщина» і кустосом музею «Верховина». Відновлював розписи замку Вавель та Ягайлонської бібліотеки у Кракові, виконував розписи церков.

Йоханнес Карл Паульсен, естонський скрипаль, диригент і музичний педагог.

Вердина Шльонскі – перша жінка-композитор Ізраїлю, піаністка, музичний педагог, викладала в Тель-Авівській академії музики.

Міріам Ялан-Штекліс – відома ізраїльська дитяча поетеса і письменниця, лауреат Премії Ізраїлю за досягнення в літературі.
З Кременчука походять не тільки видатні митці, але й патріоти, які воювали за незалежність України ще на початку ХХ століття. Багато хто з них поліг на полях битв, дехто доживав свій вік в еміграції, а доля декого взагалі залишилася невідомою. Але їхній подвиг також достойний пам’яті нащадків, так само, як і подвиг героїв Небесної сотні та подвиг учасників АТО, що боронять рідну землю сьогодні.

Значний слід в історії Української Народної Республіки (УНР) 1917-1920 років залишили кременчужани:

Яків Петрусь – підполковник армії Української Народної Республіки, командир окремої кінної сотні 1-ї Запорізької стрілецької дивізії армії УНР, після ліквідації УНР жив в еміграції.

Микола Воскобойников – полковник Дієвої армії УНР, начальник штабу Запорізької групи, у липні 1919 року помер від перевтоми.

Іван Нагнибіда – підполковник Армії УНР, з 20-х років жив в еміграції, помер у США.

Микола Татарулів (Татаруля) – полковник Армії УНР.

Антін Гамза – полковник Армії УНР, командир кінного полку Залізної стрілецької дивізії Армії УНР, восени 1920 року був поранений і щодо його подальшої долі даних немає.

Сьогодні нам випала унікальна можливість увічнити у назвах вулиць сторінки унікальної історії нашого міста. Адже є люди, видатні особистості, які народилися або працювали в Кременчуці і мають повне право залишатися у пам’яті нащадків. Відтак кременчужани мають право на самоідентифікацію як жителі міста, що має власну славетну історію і достойних земляків.
На жаль, ні громадські активісти, ні спеціальна комісія з перейменування міських об’єктів, ні кременчуцька влада не включили імена цих видатних кременчужан навіть у пропозиції до перейменування вулиць.  Але ще є шанс це зробити, коли міська рада буде затверджувати нові назви вулиць Кременчука.