Підприємство імпортує та продає на території України сільгосппродукцію (насіння, зерно, тощо). До моменту реалізації такого товару покупцям, підприємство вимушене нести витрати на оплату послуг сторонньої організації за зберігання цієї продукції аж до моменту її можливої реалізації. Куди слід відносити такі витрати на оплату послуг за зберігання товару – до собівартості чи до витрат поточного періоду?

Зазначені вами витрати на зберігання зерна, яке імпортоване і підлягає подальшій реалізації, належить до витрат поточного періоду і не збільшує собівартість вашого товару.

І це правило діє однаково, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

В бухгалтерському обліку – згідно із п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Як бачимо, прямо така стаття витрат, як зберігання придбаних/виготовлених товарів до моменту їх реалізації в цій нормі не передбачена. Не можна кваліфікувати такі складські витрати ані до транспортно-заготівельних витрат, оскільки вони не передбачають витрат на зберігання, а тільки на транспортування, завантаження/розвантаження і заготівлю запасів (останнє стосується збору, наприклад, лікарських рослин, грибів, ягід, меду тощо), ані до інших витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, оскільки вони передбачають доробку, перетворення, доопрацювання товарів з метою покращення їх характеристик.

Така ж сама ситуація спостерігається і в податковому обліку. Згідно із п. 138.6 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На нашу думку, витрати зі зберігання товару, який передбачається реалізувати, це частина збутових витрат продавця – відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318 та пп. 138.10.3 ПКУ.
«Дебет-Кредит»