Пільги і гарантії працюючим жінкам

Кожен роботодавець прагне підібрати для себе кваліфікований персонал. Але часом у цьому прагненні деякі роботодавці забувають про трудове законодавство, відмовляючи в прийнятті на роботу “небажаним претендентам” до числа яких іноді потрапляють і жінки, що мають дітей.

Згідно Закону України “Про зайнятість населення” жінки, що мають дітей відносяться до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Тому забороняється відмовляти жінкам в прийомі на роботу або зменшувати заробітну плату виключно з причини вагітності або наявності дітей віком до 3-х років, а також одиноким матерям при наявності дитини віком до 14 років або дитини інваліда.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (за наявністю медичного висновку – до 6 років), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства. Але і в цьому випадку звільнення допускається з обов`язковим працевлаштуванням..

Обов`язкове працевлаштування зазначених категорій жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців від дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).

Одним з принципів, визначених Декларацією про загальні начала державної політики України по відношенню до сім`ї і жінок від 05.03.1999, є забезпечення і розвиток соціальних гарантій і пільг вагітним жінкам і матерям. Держава забезпечує вагітним жінкам право на роботу в умовах, відповідних до їх фізіологічних особливостей і стану здоров`я. У відповідності до ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» обов`язком власника є розробка і реалізація комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці.

Відповідно до ст. 174 КЗпП України забороняється використовувати працю жінок на важких роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Виключенням є деякі підземні роботи, які носять не фізичний характер і пов`язані з санітарними та побутовими послугами. Також забороняється застосовувати працю жінок при піднятті і переміщенні речей, маса яких перевищує допустимі норми.

Норми підняття та переміщення важких предметів затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час (ст. 175 КЗпПУ). Така праця допускається тільки в тих галузях народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.

До роботи у нічний час можуть залучатися жінки: медичні працівники, робітниці підприємств харчової промисловості. Таке залучення жінок до роботи у нічний час викликано особливою необхідністю, але має постійний, а не тимчасовий характер. Правила про обмеження застосування праці жінок у нічний час, як правило, порушуються на підприємствах приватної форми власності.

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпПУ).

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3 років.

Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв`язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів (ст. 179 КЗпПУ).

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.

Якщо жінці надається відпустка у зв`язку з вагітністю і пологами власник або уповноважений ним орган зобов`язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році (ст. 180 КЗпП).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду й оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка є соціальною тому відізвати працівника із цієї відпустки забороняється (ст. 181 КЗпПУ).

Відповідно до Постанови КМУ «Про збереження середньої заробітної плати за вагітними жінками в період обстеження в спеціалізованих медичних закладах» № 268 від 15.101991 р. за вагітними жінками, зайнятими на роботах, які входять в перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на додаткову відпустку і скорочену тривалість робочого часу, а також жінкам, які мали ускладнення під час попередньої вагітності або пологам, на весь час обстеження в спеціалізованих медичних закладах на перших місяцях вагітності (до 12 тижнів) зберігається середня заробітна плата по основному місцю роботи.

Крім пільг, передбачених цією статтею, вагітним жінкам і іншим зазначеним категоріям жінок, в тому числі які мають дітей, відповідно до ст. 56 КЗпП за їх проханням власник зобов`язаний встановити неповний робочий день або тиждень. Оплата праці в цьому випадку робиться пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітки.

За бажанням жінки в період перебування її у відпустці по догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу. При цьому за нею зберігається право на отримання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

У відповідності зі ст. 183 КЗпПУ жінкам які мають дітей віком до 1,5 років, надається окрім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткова перерва для годування дитини. Ця перерва надається не менше як через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна. При існуванні двох і більше грудних дітей тривалість перерви складає не менше 1 години. Перерва для годування дитини включається в робочий час і оплачується по середньому заробітку.

Таким чином, законодавство України закріплює норми по забезпеченню життєво важливих соціальних гарантій жінкам і сім`ї. В тому числі, держава забезпечує жінці можливість поєднувати професійні і сімейні обов`язки, створює матеріальні і соціально-економічні бази для укріплення сім`ї і створює відповідні умови для розвитку і виховання дітей. Однак ці правові норми відтворюють соціальні наміри держави і потребують подальшого розвитку нормативно-правових актів з цих питань.

Cлід зазначити, що закріплюючи рівність чоловіка і жінки в названих вище галузях трудових правовідносин, українське законодавство про працю разом з тим певною мірою враховує особливості жіночого організму і встановлює спеціальні норми, спрямовані на підвищення охорони праці жінок.

“Кременчуг Today”