3 квітня Шишацький районний суд Полтавщини виправдав чоловіка, якого обвинувачували у розбещенні та зґвалтуванні падчерки. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень. Про це пише видання “Полтавщина”.

Так, обвинувачений — уродженець села Рябушки Лебединського району Сумської області, має середню освіту, офіційно не одружений, працює комірником, раніше не судимий.

Версія слідства

За версією слідства, із середини травня 2016-го по березень 2020 року обвинувачений скоїв 16 епізодів сексуального характеру. Спочатку чоловік нібито запускав руку під спідницю дівчинці і торкався її статевих органів, згодом почав змушувати до орального сексуального контакту. Наприкінці березня 2020-го дівчинка нібито розповіла матері, що у них з «татом» є секрет, про який він повинен розповісти особисто. Жінка повідомила, що співмешканець говорив їй про один випадок, коли він п’яним чіплявся до її дочки та цілував їй інтимні органи, але це було тільки один раз.

Матір дівчинки звернулася до правоохоронців за п’ять днів після того, як дитина їй розповіла про злочин. В суді жінка пояснила, що відразу не змогла піти до поліції, бо працювала та шукала житло для переїзду. Одразу ж після звернення жінки до правоохоронців співмешканця затримали. Відразу чоловік нібито зізнався, але під час судового розгляду чоловік від своїх показань під час досудового слідства відмовився та зауважив, що надавав їх під тиском та погрозами поліцейських.

Покази обвинувачуваного

В суді обвинувачений свою провину категорично заперечив. Чоловік пояснив, що 9 років проживав однією сім’єю разом із жінкою, родина має двох спільних дітей та дівчинку від перших стосунків жінки. Також обвинувачений пояснив, що батьком дітей у свідоцтвах про їх народження не записаний. За 9 років декілька разів подружжя не жило разом деякий час, натомість жінка проживала з іншими чоловіками. Також чоловік зауважив, що в сексуальному плані не мав особливих проблем, однак зі сторони дружини були випадки подружньої зради.

Коли він із дружиною почав жити разом, падчерці було близько 7 місяців. У 5 років дівчина дізналася, що обвинувачений не є її рідним батьком. Згодом дівчинка не в повній мірі сприймала чоловіка в якості батька, могла ухилитись від виконання його завдань або ігнорувати зауваження. Натомість авторитетом для неї була матір, яка мала на неї значний вплив та постійно нагадувала, що чоловік не є батьком дівчинки, тому не повинен розповсюджувати на неї суворий батьківський вплив.

Чоловік також розповів, що іноді падчерка говорила неправду в побутових випадках, а також приховувала від батьків певні обставини, наприклад, свої запізнення до школи. Обвинувачений не бачив щоб дівчинка вела якісь записи чи щоденник. Вважає, що падчерка не мала особистих підстав його обмовляти, а зробила це виключно за вказівкою матері. Також обвинувачений зауважив, що за показаннями падчерки випадок сексуального насильства відбувся, коли її матір народжувала сина, однак це не правда, оскільки він брав участь у пологах та близько 3 днів весь час знаходився в пологовому будинку разом з дружиною.

Під час спільного проживання він та дружина працювали, але графіки їх роботи мали певні відмінності. Були випадки коли він залишався на певний час вдома з дітьми, зокрема і з падчеркою. В 2020 році відносини між подружжям значно погіршились, а наприкінці березня між чоловіком та жінкою виник конфлікт з приводу того, що він не хотів переїжджати сім’єю в Донецьку область до родичів дружини. Остання на цю відмову відповіла, що у такому разі він взагалі не побачить дітей, зокрема й через те, що не є їх батьком.

Тому чоловік вважає, що коли жінка звернулася до поліції із відповідною заявою про вчинення ним сексуального насильства щодо падчерки, то таким чином обмовила його та виконала свою погрозу. Після затримання, в кабінеті слідчого, чоловік побачив їхні з дружиною графіки роботи, в яких вже були помічені відмінності між ними у певні години та час. Під тиском з боку працівників поліції про можливість фізичного (в тому числі сексуального) насильства чоловік був вимушений оговорити себе та зізнатись у вчинені статевих злочинів.

Докази по справі

Досліджуючи докази, суд звернув увагу на наступні факти. Так, медики не виявили слідів насильницьких статевих відносин неприроднім способом. Також експертиза не виявила сперматозоїдів на одязі потерпілої, в якому вона перебувала нібито під час останнього сексуального контакту. В обвинувальному акті вказані дати 16 епізодів, а час конкретизовано до годин. Але під час допиту в суді та під час досудового розслідування дівчинка назвала тільки дві дати – перший та останній епізоди, а інші випадки нібито відбулися у проміжку між ними.

За словами падчерки, перший оральний сексуальний контакт відбувся, коли матір народжувала брата і пару днів не була вдома. Дівчинка стверджувала, що це був перший раз і до цього жодних сексуальних дій вітчим до неї не вчиняв. Відповідно до свідоцтва про народження, брат потерпілої народився у середині листопада 2016-го, а в обвинувальному акті зазначено, що перші три епізоди розбещення сталися у травні, серпні та вересні 2016-го, що прямо суперечить показанням потерпілої.

Вже у суді дівчинка розповіла, що нібито вела щоденник, в який записувала всі ці події. Перед тим як йти до поліції, вона виписала всі дати на листочок, який слідчому не показувала. У кабінеті слідчого дівчинка нашіптувала пояснення матері на вухо і та переказувала їх слідчому. Матір, слідчі чи будь-хто інший щоденника дівчинки не бачили. А сам щоденник і аркуш паперу дівчинка нібито знищила із незрозумілих суду причин. Про існування щоденника дитина не згадувала й під час проведення з нею судово-психіатричної експертизи. Хоча експерти нібито налагодили із потерпілою довірливі стосунки та вона охоче з ними спілкувалася.

Тож суд вирішив, що дівчинка та її мати придумали історію із щоденником вже під час судових засідань, щоб надати своїм показанням додаткових підтверджень. Також суд вважає, що покази потерпілої не свідчать про те, що такого «досвіду» вона набула саме з обвинуваченим, для прикладу, подібні знання вона могла отримати із фільмів, соцмереж чи розмов з іншими дітьми чи дорослими. Показання малолітньої не можна вважати достатнім доказом, адже вони мусять бути підкріплені іншими доказами, але таких немає.

Матір надавала показання зі слів дочки, а сама навіть переважно позитивно відгукувалась про колишнього співмешканця і говорила, що не помічала за ним сексуального потягу до дитини. Так само жінка не помічала й змін в поведінці дочки.

Вирок суду

Тому суд вважає, що досудове розслідування у цій справі правоохоронці провели поверхово, однобоко та швидкоплинно, про що свідчать явні протиріччя між висунутим обвинуваченням і показаннями малолітньої потерпілої. Розслідування тривало півтора місяці. На думку суду, цей строк є дуже малим для доведення 16 латентних злочинів сексуального характеру, які були скоєні протягом майже 4 років, у різних місцях та у різний спосіб.

Тож Шишацький районний суд виправдав чоловіка та звільнив його з-під варти прямо в залі суду. Вирок ще не набув законної сили та може бути оскаржений в Полтавському апеляційному суді протягом 30 днів з дня його проголошення.