Беззубість, боягузтво, чи злий намір: чому українська Феміда на 7 років затягнула справу про вбивство мера Бабаєва

769
мельник

У лютому 2022 року виповниться рівно сім років, як державне обвинувачення передало на розгляд суду матеріали справи про вбивство мера міста Кременчука Олега Бабаєва. З того часу з незрозумілих причин справа кочує з однієї судової інстанції в іншу – всього таких “передач” було вже 9.

При цьому варто врахувати, що у деяких судах справа встигла побувати двічі. І ось днями стало відомо, що у Верховній Раді створюється тимчасова слідча комісія, яка має розібратись у причинах затягування розгляду. “Апостроф” вивчав ситуацію.

“Знущання над правосуддям” і “повний судовий “безпрєдєл”

2 грудня у Верховній Раді озвучили  ініціативу створення  тимчасової слідчої комісії з питань розслідування гучного вбивства у 2014 році міського голови Кременчука Олега Бабаєва. Головна причина –  групі осіб було висунуто звинувачення у скоєнні цього злочину, всі матеріали були передані до суду 7 років тому, проте відтоді жодних зрушень у розгляді справи не спостерігається.

“Минуло вже більше 7 років з моменту вчинення злочину та затримання підозрюваних, але досі немає судового рішення. Сьогодні цю справу починає розглядати заново вже дев’ятий суд! Вважаю такий стан речей знущанням над правосуддям. Тому прийняв рішення про участь у роботі ТСК Верховної Ради. Справедливість має бути встановлена, а злочинці покарані”, – прокоментував ініціативу створення ТСК нардеп Юрій Шаповалов.

“Підозру у вчинені кримінального правопорушення було пред’явлено 4 особам. Проте з 2014 року судову справу так і не було завершено. І не було винесено справедливе рішення щодо підозрюваного. Це дуже резонансне кримінальне провадження не розслідується та затягується. Пирятинський районний суд Полтавської області є дев’ятим судом, який починає розглядати цю справу. Це повний судовий “безпрєдєл”, – підтримав Шаповалова його колега Кожем’якін.

Насправді йдеться навіть не про одне гучне вбивство, а одразу про два. Адже раніше в одну справу було об’єднано і матеріали щодо розслідування вбивства Бабаєва, і матеріали розслідування іншого резонансного вбивства – судді Автозаводського районного суду Олександра Лободенка. Цей нюанс, серед інших, також може бути важливим для розуміння того, чому судді всіляко намагаються дистанціюватися від такої резонансної історії. Нагадаємо читачам її хронологію.

Історія вбивств: злочини без покарань

11 лютого 2014 року на порозі свого будинку у Кременчуці було застрелено суддю Олександра Лободенка. Він був убитий з обрізу гладкоствольної мисливської рушниці 16 калібру двома пострілами в спину дробовими зарядами.

26 липня того ж року черговою жертвою зловмисників стала ще одна знакова фігура – було вбито мера Кременчука Олега Бабаєва. Його застрелили з гладкоствольного карабіна “Сайга” трьома пострілами в спину зблизька. Два заряди були дробові, а один споряджений кулею.

Особливий резонанс викликало те, що Бабаєв вважався у Кременчуці надпопулярною фігурою, а за кілька днів мав їхати до Києва на затвердження на посаду голови Полтавської обладміністрації.

Через кілька місяців слідству вдалося встановити підозрюваних, у тому числі ймовірного замовника вбивств. Розслідування показало, що обидва злочини були скоєні членами одного і того ж злочинного угруповання. У результаті обидві справи були об’єднані в одну. На лаві підсудних опинилися 4 особи, докази вини яких, на думку слідства, беззаперечні.

За версією слідства, замовником убивств був місцевий бізнесмен, власник приватної телекомпанії “Візит” та інших бізнесів, у тому числі медійних, Олександр Мельник. Мотивом “замовлення” судді (до речі, спочатку його, начебто, не хотіли вбивати – тільки налякати, але поранення виявилися смертельними, – ред.) було те, що він мав розглядати справу, після якої власник ТК “Візит” міг втратити права на телевежу, яку нібито незаконно приватизував.

Розгляд справи про повернення телевежі, у свою чергу, ініціювала місцева влада, яку очолював Бабаєв, яка хотіла повернути майно, незаконно, на її думку, приватизоване Мельником, у комунальну власність.

Згідно з матеріалами слідства, безпосередніми виконавцями вбивства судді Лободенка були дві особи – Ігор Пасічний та Ігор Куник. А підшукав їх для Мельника такий собі Олександр Крижанівський, колишній співробітник правоохоронних органів. Замах на суддю, згідно з матеріалами досудового розслідування, дані якого публікували ЗМІ, було оцінено у $10 тисяч, які після скоєння злочину Мельник передав Крижановському, а той поділив зі своїми спільниками.

А ось за життя мера, з яким, за версією слідства, їх також найняв розібратися Мельник, злочинці зажадали вже $20 тисяч авансу, 18 тисяч з яких отримали від Крижанівського в березні 2014 року (ці дані також публікувала преса). Для скоєння злочину злочинці використали спеціально придбаний автомобіль (який вони пізніше спалили). За Бабаєвим було встановлено стеження, і смертельні постріли були випущені в мера, коли він на своєму авто зупинився, щоб викинути пакет зі сміттям. Після вбивства спільники мали отримати ще $50 тисяч, але отримали лише $10 тисяч – потім їх упіймали.

Всі ці подробиці було встановлено слідством завдяки проведеній колосальній оперативно-розшуковій роботі. Вже у вересні 2014 року всіх підозрюваних було затримано та поміщено під варту.

Пізніше версія слідства знайшла підтвердження у показаннях обвинувачених – один із них, Ігор Пасічний, заявив, що йому “набридло брехати” і відкрито виклав у судовому засіданні всі подробиці скоєння злочину.

У свою чергу Крижановський ще раніше показав місце у лісопосадці, де було закопано карабін – “Сайга” – з якого було застрелено мера Кременчука. Експертиза встановила, що саме ця рушниця і стала знаряддям злочину.

Зламана Феміда

На момент передачі справи до суду в лютому 2015 року її матеріали нараховували десятки томів – експертизи, опитування свідків, подробиці оперативно-розшукових дій, свідчення обвинувачених тощо. Суду потрібно було лише належним чином вивчити ці матеріали та винести за ними законне рішення. Але тут почалися “чудеса”.

Спершу трапився відвід присяжних Кобеляцького районного суду, куди справа потрапила вперше, і суд був змушений зупинити розгляд. Потім – аналогічний відвід присяжних у Київському районному суді Полтави. Потім цей суд із незрозумілих причин не зміг сформувати склад суддів для розгляду.

Після цього справа почала кочувати з однієї судової інстанції в іншу – і скрізь відбувався то відвід, то самовідвід суддів та демарші присяжних!

Наразі судів, куди потрапляла справа про подвійне вбивство, налічується вже дев’ять. А якщо враховувати, що в деякі з них матеріали направлялися по два рази – то виходить, що за сім років не змогли розпочати розгляд порядку 12 разів!

Закономірно виникає питання про причини такої кричущої ситуації. А їх, таких причин, може бути кілька. Власне ними насамперед і має зайнятися тимчасова слідча комісія Верховної Ради, створення якої анонсував Кожем’якін. Ми спробуємо висловити кілька припущень.

Коли бути обвинуваченим вигідніше, ніж засудженим

Отже, першою абсолютно явною та закономірною причиною затягування судового розгляду може бути тактика представників сторони захисту обвинувачених у вбивствах Бабаєва та Лободенка. Адже саме ця сторона стоїть за регулярними відводами та самовідводами в судах.

Здавалося б – у чому тут логіка, адже весь цей час їхні підопічні перебувають під вартою? Але логіка виявляється цілком зрозумілою, якщо згадати, що кожному з обвинувачених “пощастило” – вони скоїли злочини у період після ухвалення так званого “закону Савченко”. Нагадаємо, після внесення змін до ст. 72 Кримінального кодексу день перебування під вартою зараховувався за два ув’язнення.

Ця тактика, зокрема, є абсолютно прозорою для представника захисту постраждалих (якими є доньки вбитого Бабаєва Ганна та Ольга), адвоката Анатолія Кононенка.

Якщо вони (обвинувачені, – ред) кажуть, що не винні, то вони ж перші мають бути зацікавлені у якнайшвидшому судовому розгляді. Щоб суд довів їхню “невинуватість”. Вони кажуть – немає доказів. Так, будь ласка, нехай доведуть це в суді. Але вони, навпаки, чомусь навмисне затягують судовий процес. Висновок із цього можна зробити лише один – їм вигідно це затягування“, – розповів в ексклюзивному коментарі “Апострофу” Анатолій Кононенко.

Елементом тактики затягування з боку захисту є і постійне створення навколо справи про вбивства “інформаційного шуму”. Якого стає дедалі все більше, чим довше триває справа. При цьому телеканал, який є власністю сім’ї одного з обвинувачених, виставляє обвинувачених такими собі “в’язнями совісті” та “невинними жертвами українського правосуддя”. Мета всього цього – посіяти сумніви у винуватості обвинувачених.

Ще один із наслідків такого навмисного затягування – це можливість медійно підготувати суспільство, щоб накопичити кількість нібито “нестиковок” у цій справі. Тут йдеться і про свідчення свідків (адже людська пам’ять, як відомо, не ідеальна), і про стан речових доказів Їм (боку обвинувачених, – ред.) вигідніше, що чим довше триває справа, тим заплутанішою (на їхню, звичайно, думку) вона виглядає“, – пояснює Кононенко.

При цьому, за словами адвоката, сторона захисту обвинувачених регулярно намагається приплести до справи матеріали, які не мають до неї жодного відношення. Наприклад – версію про те, що мотивом вбивства Бабаєва нібито могли стати гроші, позичені членом його сім’ї зовсім іншій особі.

Справді, це один із елементів їх тактики – спроба долучити до справи речі, які її абсолютно не стосуються. Їхня риторика наступна: “Це зробили не ми, бо це могли зробити інші”. Але ключове тут – “могли”. Один з таких епізодів – позичені гроші. Річ у тому, що ті гроші, які позичали в Ольги (дочки Бабаєва, – ред), які вони використовують, як один з аргументів, що вони, мовляв, могли бути однією з причин злочину – нею не були. По цих коштах давно є відповідне судове рішення, і її претензії були повністю задоволені. Вона матеріально ніяк не постраждала. Тобто з боку захисту обвинувачених – це абсолютна маніпуляція“, – говорить Кононенко.

А судді що?

Але якщо дії захисту обвинувачених у справі про вбивство є, загалом, цілком зрозумілими, і їхня мета цілком прозора (хоча й викликає певні сумніви в законності), то ось дії української Феміди за цей час піддаються поясненням дуже слабко.

Адже за 7 років – не те, що не розглянути, а навіть не розпочати розгляду справи, за наявності готового обвинувального акту та зібраної гігантської бази доказів – це вже справді “ні в які ворота”. Навіть попри всі складні обставини цієї справи.

Давайте спробуємо порахувати, де ця справа вже побувала. Тож спочатку це був Кобеляцький суд (він почав розглядати справу найпершим), у ньому справа розглядалася двічі. Київський суд міста Полтави – теж двічі розглядав. Жовтневий суд Полтави. Полтавський районний , теж два рази… Потім були ще Гадяцький районний, Шишацький, Крюківський міста Кременчука, Хорольський, Ленінський суд міста Полтави… Був ще Новосанжарський суд, але він навіть не розглядав – відразу завернув. Кожен із судів намагався справи позбутися, в основному, шляхом відводів та самовідводів. І ось зараз розглядає Пирятинський суд. При цьому це лише підготовче засідання, на якому вирішується питання про призначення справи до розгляду, про виклик (вкотре) свідків…“, – каже адвокат постраждалої сторони Кононенко.

Він же запропонував і одну з версій, яка пояснює, що може стояти за такими діями (вірніше, демонстративною бездіяльністю) суддів.

Отже, перша версія – звичайне побоювання, якщо не страх, рядових районних суддів зв’язуватися з такою резонансною і гучною справою, до якої прикута увага всієї країни. Судді, можливо, просто бояться наслідків своїх рішень для своєї кар’єри, тому й “футболять” справу до інших судів.

Якщо взяти місто Кременчук – то, я сказав би, що це чи не найгучніше кримінальне провадження за останні десятиліття. Тому однією з причин затягування, на мій погляд, може бути небажання суддів розглядати настільки складну справу. Тому вони й могли заявляти самовідвід, або задовольняти (хоча, я вважаю, безпідставно) відводи з боку представників захисту обвинувачених у злочині. Простіше кажучи, всі вони знаходили такий собі завуальований процесуальний вихід, щоб відмовитися розглядати цю справу“, – вважає адвокат.

Якщо ця версія за результатами розслідування парламентської ТСК підтвердиться, очевидно, що має гостро постати питання компетентності всіх замішаних у подібному “футболі” суддів. Тому що, як відомо, хоча в одній руці у Феміди мають бути ваги, але в другій – меч. І користі тоді від таких “беззубих” її служителів, які не вміють або побоюються ним скористатися за законом.

Друга версія також пов’язана з побоюваннями суддів, але, якщо можна так сказати, “вагомішими”, ніж просто репутаційні – з побоюваннями за власне життя. Ми недарма на початку тексту згадали, що розглядаються одразу дві справи, одна з яких – про вбивство судді. Тому не можна виключити версію, що на дії суддів у цій справі може впливати фактор того, що трапилося з їхнім колегою.

Напевно, якщо виявиться, що ця версія відповідає дійсності, суддів можна було б по-людськи зрозуміти. Але, з іншого боку, а навіщо тоді було йти в судді, знаючи про подібні ризики?

Третю версію, мабуть, варто розглянути окремо, хоча вона може бути пов’язана із двома попередніми у різних комбінаціях. Полягає вона в наявності різного роду спроб безпосереднього впливу чи тиску на суддів тим чи іншим способом з боку учасників справи.

Заради справедливості зазначимо, що на даний момент не існує прямих доказів існування спроб такого тиску. І поки що цю версію слід розглядати, швидше, як умоглядну.

Хоча вона, звичайно, має право на життя. По-перше, у світлі того, що сьогодні відбувається в українських судах.

А, по-друге, з огляду на незрозумілу дивну поведінку суддів конкретно у цій справі.

Адвокат Кононенко навів приклади деяких з таких “дивацтв”.

Рішення деяких суддів дивували не лише пересічних громадян, а й професійних юристів. Під час розгляду даного кримінального провадження судом присяжних Київського районного суду Полтави головуючий у справі суддя Логвінова О.В. 12 липня 2017 року одноосібно розглянула питання доцільності продовження утримання обвинувачених під вартою та без усяких підстав змінила обвинуваченим Мельнику та Крижанівському запобіжний захід із утримання під вартою на домашній арешт. Дане рішення викликало обурення мешканців Кременчука Полтавської області, представників громадськості та органів місцевого самоврядування“, – зазначає адвокат.

У результаті, оскільки обвинувачені порушували обов’язки домашнього арешту та виникли мотивовані побоювання потерпілих про вплив на них з боку обвинувачених, прокурор звернувся з клопотанням, щоб обвинуваченим Мельнику та Крижановському знову змінили запобіжний захід на утримання під вартою.

20 липня 2017 року суд присяжних Київського районного суду м. Полтави у складі двох професійних суддів та трьох присяжних розглянули дане клопотання та його задовольнили. Обвинувачені були взяті під варту у залі судового засідання. Після цього суд присяжних задовольнив заяву сторони захисту про відведення, та справу було знову направлено до Полтавського апеляційного суду для визначення підсудності. Надалі справу спочатку почав розглядати Жовтневий районний суд Полтави. Суддя Логвінова О.В. за свої очевидно протиправні дії не понесла жодного покарання та продовжує чинити правосуддя“, – наголошує представник постраждалих.

А ось приклади дивних “самовідводів”, через які після років розгляду справу знову несподівано передавалося до інших судів.

З 18 травня 2018 року дане кримінальне провадження було передано на розгляд Гадяцькому районному суду Полтавської області, який розглядав справу до лютого 2021 року колегією у складі трьох суддів. У зв’язку із хворобою однієї із суддів виникла необхідність її заміни. Але суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В. з незрозумілих причин та надуманих підстав заявила самовідвід, фактично демонструючи своє небажання брати участь у розгляді даної справи, у зв’язку з чим стало неможливо створити склад суду. Після двох з половиною років розгляду справи Гадяцьким районним судом Полтавської області її було направлено на розгляд до іншого суду, який мав розпочати розгляд спочатку“, – розповідає Кононенко.

Аналогічний нез’ясовний демарш, за його словами, продемонстрували і судді Ленінського суду Полтави.

“Справу почав розглядати Ленінський районний суд Полтави у складі головуючого судді Чистик І.А., суддів Високих М.С., Новака Ю.Д. 10 березня 2021 р. дані судді приймають рішення про повернення прокурору обвинувального акту, хоча це рішення зовсім не ґрунтувалося на вимогах закону: цей обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вже повертався прокурору Жовтневим районним судом м. Полтави, фактично на цих самих підставах, однак це рішення було скасовано судом вищого рівня, але це не зупинило колегію суддів Ленінського районного суду м. Полтави. У результаті дане рішення суду було скасовано Полтавським апеляційним судом, але дорогоцінного часу не повернути. Надалі дані судді Ленінського районного суду м. Полтави Чистик І.А., Високих М.С., Новак Ю.Д. прийняли відвід і відсторонилися від розгляду цієї справи“, – обурюється Кононенко.

Однак це ще не кінець. Хворобою під назвою “самовідвід”, схоже, заразилися й інші судді. 6 травня 2021 року кримінальне провадження за двома вбивствами було отримано Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області, у якому 14 травня члени колегії суддів Маханьков А.В. та Хіневич В.І. заявили самовідведення. Присутні в залі не зовсім зрозуміли причини судді Хіневича, ясно було лише чітко виражене небажання судді вчиняти правосуддя у даній справі. При цьому Крюківський районний суд, схоже, чомусь не був зацікавлений ні в швидкому призначенні до розгляду даного кримінального провадження, ні в його швидкому направленні до Полтавського апеляційного суду для визначення підсудності. Зрештою, час знову втратили.

Дивний тиск

Крім того, у справі помітні спроби вплинути і на решту її учасників, наприклад, на присяжних та сторону постраждалих. Найбільш очевидна з таких спроб – поведінка присяжних перед одним із засідань у Полтавському районному суді, що не піддається поясненням.

Там справді була дуже дивна ситуація. Адже спочатку всі відібрані присяжні підтвердили, що вони готові розглядати цю справу, що у них для цього немає жодних перешкод. А коли мало відбутися чергове судове засідання, виявилося, що ці присяжні на нього… просто не з’явилися. Звичайно, як адвокат, я не можу, коментуючи цей епізод, виходити за рамки своїх повноважень, тому скажу лише, що версія, яка обговорювалася в пресі, і згідно з якою на цих присяжних у цей період міг чинитися тиск або вплив, цілком має право на існування“, – зазначає Кононенко.

Він також додає, що сам, як адвокат постраждалих, постійно відчуває спроби перешкоджання своєї діяльності з боку обвинувачених та їх захисту.

“Один із обвинувачених неодноразово намагався вплинути на потерпілу Шляхову (Бабаєву) та дискредитувати мене, як представника потерпілої, щоб вона відмовилася від представника, і я не брав участь у розгляді цієї справи як представник потерпілої. Деякі з обвинувачених допускали грубі та цинічні висловлювання щодо потерпілого Лободенка С.Г, батька вбитого судді, з метою, як я вважаю, вплинути на його позицію“, – наголосив адвокат.

До всього вищезгаданого слід, напевно, додати ще одну показову деталь. Полягає вона у тому, що один із обвинувачених у вбивстві Лободенка і Бабаєва, який пішов на угоду зі слідством, публічно визнав свою провину і розкрив усі подробиці справи та участі в ньому інших обвинувачених Ігор Пасічний, вже був засуджений за ці злочини і навіть встиг вийти з-за ґрат. Суд зарахував йому термін, проведений під арештом.

І виходить, що по декому з фігурантів суди все-таки можуть приймати рішення, а по інших – ні. Така дивна непослідовна вибірковість української Феміди явно потребує пояснення. І, сподіваємось, ТСК у Верховній Раді вдасться пролити світло на її причини.

Нагадаємо, вбивство судді Автозаводського районного суду Олександра Лободенка здійснено 11 лютого 2014 року, а мера Кременчука Олега Бабаєва — 26 липня 2014 року. У вбивствах звинувачуються Олександр Мельник, власник телекомпанії «Візит» як замовник, колишній міліціонер Олександр Крижановський (організатор) і двоє виконавців. Троє з них знаходяться під вартою в Полтавському СІЗО. Мотивом для вбивства слідство вважає помсту з боку Мельника, адже Бабаєв хотів повернути «Візит» громаді Кременчука, а суддя Лободенко приймав рішення про арешт майна Мельника.

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите ее и нажмите Shift + Enter или нажмите здесь что бы сообщить нам.

Дізнавайся новини Кременчука першим!
Підписуйся на наш Телеграм-канал та сторінку у Facebook

 

You may also like

Викрадачів підприємця з Полтавщини взяли під варту

Взяли під варту чоловіків, яких підозрюють у викраденні