14 лютого неподалік Новолуганського внаслідок підриву загинули троє військових: кременчужани капітан Олександр Войтенко (1974 року народження), старший солдат В’ячеслав Олексієнко (1987 року народження) та харків’янин, старший солдат Дмитро Мироненко (1994 року народження).

6 квітня суд у Бахмуті  взяв під цілодобовий домашній арешт 27-річного керівника інженерної служби військової частини капітана Татарина. Його слідство вважає винним у загибелі бійців.

Із тексту підозри: “Капітан Татарин Я.І., являючись військовою службовою особою, всупереч зазначених вимог законодавства, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг передбачити, тобто діючи зі злочинною недбалістю, вчинив недбале ставлення до служби, що спричинило тяжкі наслідки…”

Втім, у військовій частині з висновками слідства не погоджуються.  Ось що повідомив ведучий “Прямого” Юрій Петрушевський.

“Трохи про місце де стався підрив. Це асфальтована дорога, абсолютно рівна, якою можна було рухатись без перешкод. Вона не була вкрита снігом чи кригою. Нею абсолютно спокійно рухались військовослужбовці. Посеред дороги було встановлено групу мін (5 мін ТМ-62М), не з’єднаних між собою. Відстань між мінами складала близько 1– 1,5 метри. Прохід через групу мін не був передбачений, оскільки місцевість дозволяла безпечно обійти це загородження по узбіччю, за визначеним маршрутом який був позначений та доведений до командира взводного опорного пункту та його особового складу.

Люди далекі від військової справи подумають, що небезпечно ходити поблизу мін, але це не зовсім так. Міна ТМ-62М є протитанковою та розрахована відповідно до своїх тактико-технічних характеристик на виведення з ладу техніки, а не особового складу противника, а тому і спрацьовує від натиску 120-150 кг, в залежності від підривника (але слід враховувати вагу людини, бронежилета, шолома та іншого спорядження, зброї). Слід також додати, що на дворі була 9:30 ранку, був погожий день, без мряки, туману, дощу чи снігу, тому міни було чудово видно. Військовослужбовці щоденно рухались біля мінного загородження в одному та іншому напрямку переміщаючись між позиціями.

Хтось подумає, а нащо ті міни були взагалі потрібні? Відстань до противника становить близько 600 метрів. Таку відстань важка техніка долає дуже швидко, а мінні інженерні загородження можуть стримати прорив противника у разі наступу, оскільки дорога на якій вони були розташовані вела прямо до населеного пункту, який є тимчасово підконтрольний противнику”.

Тобто міни лежали на дорозі, яка веде від села що контролює противник до наших позицій. Лежали посеред дороги! Прокурори хочуть, щоб на мінах були позначки? За 600 метрів до позицій противника писати “Обережно міни”? Це ж передова!”, – написав ведучий “Прямого”.

Петрушевський також розповів кілька біографічних фактів про капітана Татарина.

“Капітан Татарин (27 років) – приклад військового офіцера, який надихає. Відмінник у школі, закінчив Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Вільно володіє англійською. Нагороджений орденом “За мужність 3 ступеню”, а також нагрудним знаком “За розмінування” 1 ступеню. Був поданий до призначення на посаду офіцера групи багатонаціональних органів військового управління Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів ЗСУ з подальшим направленням до складу ЛитПолУкрБриг.

Єдине чого не вистачає Ярославу – це публічності. Проте поруч з ним служили та служать мої друзі, які розповіли цю історію мені… Там є багато нюансів – чому військові пішли зранку по дорозі? В якому вони були стані? Результати аналізів… Як характеризують загиблих інші офіцери та солдати? Сподіваюсь, що суд врахує всі ці деталі, – написав Петрушевський.