Все життя – в одній команді! Секрети незамінного голкіпера Кременя

189
1612352352_olynik

247 матчів на всеукраїнському професіональному рівні провів наш сьогоднішній співбесідник. І всі – в складі однієї команди!

34-річний воротар Олійник є справжнім символом нинішнього Кременя. Він застав часи, коли команда поверталася в ПФЛ, коли претендувала на вихід у Першу лігу й грала в стикових матчах із вінницькою Нивою, коли нарешті стала чемпіоном Другої ліги, а зараз Андрій готовий підносити сюрпризи, як це вже не раз робив у матчах проти першолігових авторитетів.

Вихованець і старожил Кременя голкіпер Андрій Олійник у бесіді із Sport Arena згадав початок новітньої історії клубу та розповів про сьогодення

– Андрію, ви провели всю кар’єру в одному клубі. Згадаєте, як потрапили до Кременя?

– Після закінчення школи відразу перейшов в Кремінь. Але це вже була нова команда, новий проєкт, заснований у далекому 2003-му. Два роки виступали на чемпіонат області, а потім заявилися в Другу лігу. Саме там і робив свої перші кроки на професіональному рівні. Тривалий час не могли підвищити у класі. З 2005 по 2015 рік виступали у цьому дивізіоні. З тієї команди до сьогоднішній залишилися Сергій Свистун, адміністратор, директор, лікар та я.

– Наскільки складно всю свою кар’єру виступати за одну команду. Хоча, можливо, навпаки, більш зручно?

– Якщо брати цинічно, то постійні переїзди забирають багато часу, зміни клубу і міст морально виснажують, постійна адаптація до нових умов тощо. Я завжди знаходжуся вдома, нікуди не потрібно їхати і це зручно. У Кремені пережив різні часи. Були проблеми з фінансуванням, але ніколи навіть не думав залишити команду. Пам’ятаю, як протягом року не мав ігрової практики, але мені вдалося подолати всі перешкоди. Футбольне життя непросте і головне, не треба опускати руки.

– У вас були пропозиції з інших клубів?

– Знаю, що мною цікавилася Оболонь, коли команда виступала у Першій лізі. Пропонували перейти до себе середняки Першої ліги, а пропозицій від серйозних клубів не було. Від клубів Другої ліги навіть не розглядав запитів, адже не бачив у цьому сенсу.

– Ви працювали із багатьма фахівцями, зокрема, Головком, Свистуном, а зараз із дуетом Годін-Локтіонов. Хто з тренерів найбільше допоміг вам у професіональному плані?

– Насамперед хочу відзначити Сергія Свистуна. Саме під керівництвом цього спеціаліста почався мій футбольний шлях. Також потрібно виокремити Юрія Чумака, який сам є колишнім воротарем і допоміг мені багато в чому. У кожного тренера своя філософія, свій тренувальний процес. Завжди цікаво вчитися новому і чудово, що у мене була така можливість. Новий подих команді завжди потрібен, одноманітність набридає.

– На вашу думку, чому з командою не зміг досягти результату Головко, який взимку залишив команду?

– Ми розпочинали чемпіонат досить непогано, вигравши у Кубку і в стартовому матчі. Саме тоді, напевно, й був оптимальний склад. А після декількох матчів почали втрачати гравців через хвороби, травми. Не було стабільного стартового складу. Це не могло не позначитися на результатах. Центральні захисники у нас випадали, а саме вони є фундаментом команди. У таких умовах будь-якому тренеру працювати надзвичайно складно. Якби грали основним складом, то змогли б продемонструвати більш гідний результат. Були такі матчі, де могли розраховувати на позитивний результат, але чогось не вистачало. Цим футбол і чудовий – виграй ми кілька матчів, і турнірне положення було б іншим, і тренер, можливо, продовжив працювати.

– У Кремені починав свій футбольний шлях Роман Безус. Ви відразу помітили у форварда якості гравця збірної?

– Знав Романа ще до виступів за Кремінь, адже жили з ним в одному районі. Батько багато часу приділяв заняттям з сином і це було позначалося в його технічному оснащенні. На початку кар’єри Роману не вистачало функціональної підготовки, але з часом він додав в цьому аспекті. В плані техніки Безус виділявся на фоні інших гравців Кременя. У нього був потенціал для того, щоб у майбутньому стати великим футболістом.

– Якого запам’ятали Романа поза футболом?

– Я старший за нього і на районі з ним не зустрічався, тому про цей період його життя нічого не можу сказати. Коли придбав авто, то підвозив Безуса на тренування. Він веселий хлопець, але коли прийшов у команду, то спочатку був сором’язливим. З часом Роман став дорослішим і більш розкутим.

– Хто із гравців Кременя за час вашого перебування у команді був найсильнішим?

– Можу відзначити Андрія Бацулу, який після нашої команди грав за Олександрію та Кортрейк. Відразу помітив, що у цього футболіста є потенціал для професіонального зростання. Зараз в команді є декілька захисників, на яких можу покластися. Це Бичков та Курелєх. Тривалий час граємо разом, тому добре розуміємо один одного. Також хочу відзначити Владислава Піскуна, з яким і зараз спілкуємося. У Владислава завжди горіли очі, в нього справжній бійцівський характер. Просто так Піскуна ніхто не міг обіграти, а подекуди він демонстрував дива техніки. Зараз Владислав грає у чемпіонаті Полтавської області.

Напевно, дуже важливо згадати і президента клубу Олега Бабаєва, який трагічно загинув. Він був чудовою людиною, справжній патріот міста і команди. Він залишив слід не тільки в моєму серці, а й усіх, хто любив і продовжує вболівати за Кремінь.

З нинішнім президентом Сергієм Ковніром також склалися чудові стосунки. У нього помітне прагнення вивести команду на більш якісний рівень, і не сумніваюся, що він свого досягне. Помітно, що вболівальникам він цікавий і його амбіції дійсно здорові.

– Хто з основних гравців залишився в команді? Яка атмосфера зараз у Кремені?

– Відзначу, що залишилися у команді ключові захисники. Це Бичков, Курелєх, Мягков. Вважаю, якщо не було травм та хвороб, то з цими гравцями ми могли б показати набагато кращий результат.

Щодо атмосфери, то я завжди на позитиві, навіть якщо якісь проблеми. Всі гравці налаштовані працювати, проявляти себе перед новини тренерами. Вважаю, що кожен футболіст отримає свій шанс. Далі все залежатиме від самих гравців, їхнього старання та професіоналізму.

– Як розподіляють між собою функції Годін та Локтіонов?

– Роман Локтіонов постійно з командою, він вже на чемпіонат області не грає, присвятив всього себе роботі в Кремені. У нас тренери спілкуються, спільно ухвалюють рішення. Можна сказати, що доповнюють один одного. Я більше займаюся з тренером воротарів Дмитром Стойком, який для мене є головним (посміхається). Весь тренувальний процес розписує головний тренер. До того ж, у нашій команді ще залишився Свистун, який знає більшість гравців з команди. Працювати є кому, всі спеціалісти кваліфіковані.

– Кремінь на десять очок відірвався від зони вильоту. Можна сказати, що йде підготовка з прицілом на наступний сезон?

– Я налаштовуюся на перемогу у кожному матчі і не заглядаю наперед. Якщо воротар не пропускатиме, то команда досягатиме результату і підніматиметься угору по турнірній таблиці. Ще відчуваю у собі сили грати на високому рівні.

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите ее и нажмите Shift + Enter или нажмите здесь что бы сообщить нам.

Дізнавайся новини Кременчука першим!
Підписуйся на наш Телеграм-канал та сторінку у Facebook

 

You may also like

Закривають міст на трасі Кременчук-Київ

9 березня 2021 року відбудеться повне закриття мосту