Дівчина пригадує, як розмірковувала над тим, як потрапити на подвір’я. Адже між нею та бабусею була перепона – замкнена хвіртка і двометровий паркан. Але більше за цю обставину її бентежили двійко собак (одна з яких розміром з ротвейлера), готових кинутися на «чужого».

Однак скарга бабусі на сильний біль у серці та її тривале перебування на зимовому повітрі вимагали від Анни рішучих дій. Дівчина пішла навпростець (через ярок, що з іншого боку будинку) і, приборкавши свій страх перед собаками, зайшла у двір.

Анна пригадує як підійшла до жінки, «оточеної» псами, і спокійним голосом почала з нею розмову. На щастя, тварини відступили! Мабуть, відчувши добрі наміри непроханої гості.

 Я змогла відтягнути жінку якнайдалі від калюжі та обперти її на своє коліно (при тому, що бабуся вища та важча за дівчину – від авт.). Попросила її посміхнутися мені і підняти руки догори, – продовжує розповідь. – Нам на домедичній підготовці в університеті пояснювали – якщо людина не здатна зробити такі прості речі, це може бути ознакою інсульту. І жінка не змогла…

Дівчина викликала “швидку” для 85-річної Валентини Миколаївни (як згодом вона дізналася) і, щоб заспокоїти, розповіла їй про себе.

   Я показала їй свій жетон і пояснила, що я поліцейський і хочу їй допомогти. Попросила сказати, де ключі, щоб відчинити ворота для “швидкої”, та назвати телефонний номер рідних, – наголосила вона.

До прибуття родичів і карети “швидкої” курсантка постійно підтримувала розмову з жінкою, розтирала їй ноги і зігрівала ковдрою, знайденою у будинку. Все завершилося добре. Валентину Миколаївну госпіталізували до лікарні та надали кваліфіковану медичну допомогу.

Вже через кілька діб «рятівниця» довідалася, що жінка пережила мікроінсульт і допомога, яку вона надала, була вчасною і вкрай необхідною.