Кременчужанин, який врятувався з «Титаніка» і став мільйонером в Америці

4593
нет комментариев
Titanic-696x466

І сьогодні вулицю Софіївську (донедавна Чапаєва, колишню Міщанську), прикрашає старовинний особняк з ажурними балкончиками, химерною ліпниною і масками якихось античних божків із явно смутними обличчями. Здається, вони ще й досі, уже понад 100 років, виглядають свого господаря – Нохима Іцковича Рабиновича.

Людиною він був знаною і заможною, володів однією з найбільших у Кременчуці тютюново-махоркових фабрик, великою кількістю нерухомості. Життя прожив складне, бувало в ньому всього – і радощів, і печалі. Але ні пожежі та страйки на фабриці, ні лихоманка цін на біржі, ні інші прикрощі не засмучували пана Рабиновича так, як заміжжя його молодшої доньки Рози.

Красуня Роза Рабинович навчалася у Маріїнській гімназії, яку чотирма роками раніше закінчила Гіта-Катрін Флейшиць, а ще раніше Леонора Блох, доньки відомих у Кременчуці людей. Щоправда, на думку Нохима Іцковича та його дружини, ті дівчата вчинили необачно: обидві, «нахапавшись новомодних ідей», замість того, щоб вийти заміж за юнаків з порядних сімей і народжувати батькам онуків, подалися за кордон навчатися.

Жіноча гімназія, в якій навчалася Роза
Жіноча гімназія, в якій навчалася Роза

Цього, звичайно, не схвалювали традиційно налаштовані Рабиновичі. Втім, їхня Розочка теж не порадувала. Заміж вона вийшла, але за кого!.. Адам Казимир Яскульський походив із збіднілих польських дворян і, як-то кажуть, за душею не мав ані шеляга. Та він був дуже вродливим і зумів добитися взаємності Розочки.

Коли Рабинович відмовився віддавати за Яскульського доньку, та ладна була втекти з коханим хоч на край світу. Але ж тоді не було б і посагу! Яскульський по-своєму кохав Розу, але життя без грошей його не влаштовувало. Тому наречений умовив дівчину дочекатися батькової згоди. Розочка спочатку упрохувала батька, розписуючи на всі лади, який Адам гарний, добрий, розумний. Потім почала плакати: «Таточку, я жити без нього не зможу, я у Дніпрі втоплюся, я піду у монастир!» Зрештою, дівчина відмовилася їсти. Цього вже материнське серце витримати не могло…

Нащадок польських магнатів почав мотати посаг молодої дружини

Згнітивши серце, Рабинович погодився на шлюб, і молоді оселилися у його домі. Розочка ніжно називала чоловіка Адасем, Адамчиком, а тесть позаочі не інакше, як Казик – від слова «казитися». Бо зять не збирався зайнятися хоч якоюсь справою; на докори тестя відповідав, що Яскульські колись, за короля Яна Казимира, володіли Кременчуцьким староством, — тобто він нащадок владарів усього Кременчука! А тому працювати на якійсь там фабричці не гідно його високого походження. Яскульський визнавав лише «шикарне» життя і без жалю гайнував жінчин посаг на поїздки до Харкова, Москви, Петербургу, на картярські борги, ресторани, циган, а згодом, як шепотілися сусіди, почав заглядати і на вулицю Веселу.

Будинок фабриканта Рабиновича
Будинок фабриканта Рабиновича

Коли Рабинович дізнався про походеньки зятя у будинки з червоними ліхтарями, він ладен був вигнати його, навіть покликав на пораду дорослих, давно одружених синів. Але мадам Рабинович сказала, як відрізала: «Я не допущу в родині скандалу! У синів ростуть дівчатка, а це може зле позначитися на їх доброму імені. Як ми будемо їх віддавати заміж?! Головне, щоб Розочка ні про що не дізналася. Може, таки переказиться. Будемо терпіти!»

Згодом Яскульський вирішив, що, як і годиться великому аристократу, він має подорожувати морем. Його не зупинив гнів тестя: та й що він, оцей «тупий провінційний фабрикантик», міг розуміти у світському житті?!

Коли 10 квітня 1912 р. величезний красень-пароплав гордо випливав з гавані Саутгемптона, дженджуристий зять Рабиновича палив гаванську сигару на верхній палубі і милувався силуетом великого міста, що потроху тануло в тумані…

Щасливий порятунок змінив зятя Рабиновича

Невідомо, що відчував мовчазний Нохим Іцкович, коли дізнався про жахливу катастрофу «Титаніка». Розочка, яка була при надії, мало не наклала на себе руки. І раптом від Яскульського надійшла каблограма із заокеанського Нью-Йорка! Рабинович пожартував чи з досадою, чи з полегшенням: «І вода його не бере!»

Незабаром Адам Казимир повернувся додому. Страшне потрясіння, неймовірне диво – залишитися після всього живим – докорінно змінили молодика. Він зробився не лише дбайливим і уважним чоловіком та батьком хлопчиків-близнят, а й першим помічником тестя в усіх справах.

До того ж у Нью-Йорку він зустрівся з одним багатим чоловіком з компанії Джона Рокфеллера, який, виявляється, знав фабрику його тестя. Яскульський був дуже вражений: американець,
дізнавшись, що він зять Рабиновича з Кременчука, відкрив йому необмежений кредит, допоміг швидко дістатися на батьківщину і запросив до співпраці.

Через деякий час Рабинович вирішив будувати новий дім для родини доньки. На його жаль, ділянку неподалік від Державного банку встиг перекупити давній приятель і конкурент Володарський, який збудував дім для себе. Тому будинок для Адама і Рози звели в іншому місці – на набережній Дніпра.

Та прийшов жовтень 1917 р. Яскульський запропонував тестю виїхати всією родиною до Америки, де Рабиновича знали і поважали. Той відмовився – мовляв, скоро все це минеться, — і залишився у Кременчуці. А Яскульський, користуючись тодішнім безладом, вчинив нечуване, від чого його гонорові предки, мабуть, попереверталися в домовинах: він взяв прізвище тестя і таки виїхав до Америки разом із Розою та чотирма дітьми. Що сталося зі старим Рабиновичем – невідомо. Адам Рабинович, колишній Яскульський, у Штатах через досить короткий час став мільйонером і власником кількох будинків, один з яких стояв на березі річки. Над його ажурними балкончиками красувалися маски античних божків.

Алла Гайшинська,
директор Кременчуцького краєзнавчого музею

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее и нажмите Shift + Enter или нажмите здесь что бы сообщить нам.

Оставте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Так же по теме

У Кременчуці створюється перший в Україні спеціалізований музей

У Кременчуці планують відкрити перший в Україні музей