Минулого тижня у Кременчуці набуло широкого обговорення відео, де покупці так намагались потрапити у магазин секонд-хенду, що виламали двері. На відео видно, як натовп намагається потрапити в приміщення, а деякі з чоловіків знімають з петель двері. 

Однак зовсім не покупці зняли двері – це роблять охоронці (на відео вони у штатському) у найбільш «гарячі» дні завозу, щоб відвідувачі у давці їх не знесли.

– Ми постійно знімаємо двері…Коли в двері одночасно входять 5-6 чоловік, тут не лише двері не витримають, а й, наприкад, пластикові вікна. Бувало, що вони від натиску тріскались, – говорять працівники магазинів

Всі бренди одягу

У секонд-хендах є дві категорії товару – звичайний ( від 190 грн. за кг) і люксовий ( від 460 грн. за кг). В кожному магазині різні дні завозу товару. Найчастіше одяг до Кременчука привозять з Британії.

За словами працівників таких магазинів, у них в наявності є ледь не всі бренди одягу.

Окрім того, багато електроніки, книг, причому мовою оригіналу. І коштує це все, зважаючи на нинішні ціни, копійки.

Можуть поламати ребра і руки

Серед покупців лідирують жінки, однак у дні завозу можна зустріти і багато чоловіків. Справа в тому, що без фізичної підготовки у дні завозу краще до секонду не йти.

У Кременчуці були випадки, коли людям у штовханині ламали руки, ребра, без синців майже нікому не вдається вийти.

Досвідчені покупці радять заходити до магазину, коли всі інші вже будуть всередині.

І про перші місця мріяти годі – їх часто купують за гроші. Приходять одні і ті ж люди, які між собою вирішують, хто першим заходить до магазину.

– Колись одна бабуся прийшла о 6-ій ранку. На неї напали «досвідчені» покупці, мовляв, чергу вони зайняли за 4 дні до завозу. Бабуся не послухалася, а потім благала витягнути її зі штовханини, бо їй добряче дісталось за порушення договору, – розповідають працівники магазинів.

Ті люди, які роблять бізнес на секонд-хенді, тобто перепродають куплений за копійки брендовий одяг, в день завозу скупляються на 5-6 тисяч гривень.

Варто відмітити і той факт, що охорона у кременчуцьких секондах з’явилась не так давно. Хіба що у дні завозу наймався представник приватної охоронної фірми, який в разі потреби розбороняв людей.

Звідки до нас везуть секонд

Ірландія – один з кращих постачальників б/у речей, особливо дитячих. Через держпідтримку одяг для малюків коштує так дешево, що часом ірландці діляться шикарними і жодного разу не одягнутими дитячими речами. Щоправда, через те, що країна маленька, поставки речей до нас теж невеликі.

Британія – вважається, що звідси привозять найкращий секонд. Британці досить багаті, щоб купувати речі з хороших натуральних матеріалів. А регулярно позбавляються від них тому, що англійські квартири невеликі, і морально застарілі речі поступаються місцем новим.

Норвегія – в цій країні достатньо холодно, тому звідти привозять відмінні флісові водонепроникні речі, теплі куртки тощо. Втім, інші норвезькі речі теж якісні. Крім того, звідти постачають хороший домашній текстиль.

Франція – звідти можуть привозитися як модні (навіть від кутюр) дорогі речі, так і рвані бабусині колготки. Все залежить від району міста, в якому фасували одяг, – з елітних привозять хороший, а з трущоб – лахміття. Якщо дуже пощастить, може попастися вінтажний дизайнерський ексклюзив.

СІМ цікавих фактів про секонд-хенд

1. 70% мешканців світу користуються секонд-хенд одягом.
Секонд-хенд – це «глобальний тренд» одягу. Щорічно у світі виробляється понад 150 мільярдів штук одягу, що перевищує 20 нових предметів одежі на рік для кожної людини на Землі. У середньому кожен одяг вдягається сім разів. Далі одежа починає свої секонд-хенд мандри. У багатих країнах – це у більшості додаток, де у відповідних магазинах чи ринках можна знайти щось оригінальне та стильне; а у бідних – це щоденна дійсність, оскільки новий одяг надто дорогий (80% африканців використовують секонд-хенд щодня).

2. Глобальний ринок секонд-хенду сягає суми 4-5 млрд. доларів щорічно. В цілому індустрію секонд-хенду оцінюють у близько 16 млрд доларів. За прогнозами експертів, ринок секонду щорічно росте на 11%. Близько 100 тис. людей працює в Європі лише у сфері переробки одягу. Тобто існують цілі компанії, які займаються тим, що збирають, сортують, обробляють, переробляють секонд-хенд одяг, а згодом перепродують.
3. Як повідомляє ТСН, офіційно, кожного року в Україну завозять близько 100 тис. тонн секонду (2,5 кг на кожного українця!), на суму 2,5 мільярда грн, а це понад 600 мільйонів грн податків у бюджет нашої держави.

4. 1 грн, вкладена у секонд-хенд, може приносити 3 грн виручки. Як повідомляє Новий канал, підприємці заробляють на купівлі/продажі секонду десятки, а власники кількох магазинів – навіть сотні тисяч гривень. Спресовані 100 кг мішки із різним одягом на українських складах коштують близько 10 000 грн. У день завозу – товар коштує в рази більше. Крім цього, частину секонду в магазинах продають на вагу кілограмами, як борошно чи цукор. Успішні підприємці в середньому отримують 20-30 тис. грн із одного такого спресованого мішка у 100 кг.

5. У секон-хенд одязі можна знайти гроші. Весь секонд-хенд одяг за кордоном проходить через ряд маніпуляцій від сортування до хімічної обробки формальдегідом. Звідси і специфічний запах, який у допустимій кількості не є шкідливим. Однак навіть після всього цього покупці секонд-хенду таки знаходять гроші попередніх власників одягу, які ті або забули, або спеціально залишили там.

6. Купуючи секонд, ми фінансуємо західну медицину. В Україну секонд-хенд в основному потрапляє із Великої Британії, Німеччини, Польщі, Нідерландів, Італії, Сполучених Штатів та інших країн. Багато волонтерських організацій, які займаються збором і продажем вживаного одягу – згодом скеровують виручені кошти на потреби своєї медицини. Тому й виходить, що українці у числі тих, хто фінансує західну медицину.

7. Зірки шоу-бізнесу люблять вдягати секонд-хенд одяг. Відомі люди не оминають магазини вживаного одягу, адже завжди у пошуках чогось оригінального. Для прикладу, актриса Джулія Робертс була вдягнута у вінтажну сукню із секонд-хенду, коли отримувала «Оскар» 2001 року за роль у фільмі «Ерін Брокович». Західна преса писала, що Джулія довгий час шукала сукню, зробила багато примірок у відомих дизайнерів, але так і не знайшла саме ту. У підсумку вона вирушила в перевірений нею магазин вживаного одягу, де і купила сукню від Valentino.

 

Тетяна Хвильова, AVтограф