Образ Діда Мороза, як доброго новорічного персонажа, з‘явився лише наприкінці 30-х  років ХХ століття.  Взяли його на заміну Святому  Миколаю, забороненому після приходу до влади більшовиків у 1917 році. Про це пише “AVтограф”.

Злий дух та дівчина для жертви

Відразу після встановлення радянської влади більшовики оголосили справжню війну церкві, релігії та будь-яким іншим «пережиткам буржуазного минулого».

Ні Різдва, ні Нового року не відзначали аж до 1936 року. Лише тоді радянська влада вирішила дозволити святкувати Новий рік. Але, звісно, без будь-яких релігійних персонажів.

Таким чином на заміну героїв різдвяних вертепів – янголів, маленького Христа, східних царів та Святого Миколая – прийшли різноманітні лісові звірятка та Дід Мороз.

У 1937 році до Мороза приєдналася і Снігуронька. Але звідки взялися ці персонажі і чи завжди вони були добрими символами Нового року?

Виявляється, що зовсім навпаки. Дід Мороз був взятий із міфології давньослов‘янських племен. Там справді був присутній повелитель зими та морозів, його називали по-різному: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз.

Він поставав у образі велетенського злого діда, який виморожував людей разом із худобою та всіма їхніми припасами. Щоб задобрити Тріскуна-Мороза, для нього приносили жертву. У деяких племен – навіть людську. У лісі до дерева прив‘язували юну дівчину. Якщо на ранок її знаходили замерзлу та ще й вкриту льодом чи снігом, це означало, що Мороз прийняв жертву, і люди переживуть зиму.

До речі, у 1873 році російський драматург Островський, вражений легендами про жертвоприношення дівчат, написав п’єсу «Снігуронька». У 1937 році образ цієї дівчини вирішили використати в Радянському Союзі при організації Новорічних свят для дітей.

З плином історії жертви Морозові ставали менш кривавими. Замість них злого діда задобрювали вбитими тваринами. Прадавні слов‘яни, як і багато інших народів, відзначали день зимового сонцестояння, яке припадало на 20-13 грудня. Найдовша ніч співпадає з початком астрономічної зими. Саме в цей період починалися найбільші морози. Тож не дивно, що у своїх обрядах люди намагалися задобрити духів зими та морозів. А щойно день ставав довшим, вітали відроджене Сонце – Даждьбога. Одним з атрибутів святкування стала Коляда (образ сонця), тоді ж з‘явилися і колядки – пісні, що прославляли народження бога Сонця.

З приходом християнства традиції зустрічі відродженого Сонця замінило Різдво Христа. Відповідно, змінилися й теми колядок – вони тепер присвячувалися саме народженню Спасителя.

Церква вважає поклоніння Діду Морозу тяжким гріхом

На заміну злому Дідові Морозу прийшов добрий Святий Миколай. Цей персонаж більше не потребував пожертв, він не нищив людей морозами, єдине, що міг зробити – принести неслухняним дітям під подушку різки замість подарунків.

Та все ж відголоски страху перед Морозом-Трускуном залишились і донині. У Різдвяний вечір, починаючи обрядову трапезу, господар дому насамперед виходить надвір з мискою куті, щоб пригостити Мороза.

– Морозе, Морозе, йди до нас вечеряти, – гукає у нічну темряву господар.

Мороз не відповідає, і тоді хазяїн дому ставить на порозі, чи на підвіконні миску з кутею, примовляючи:

– Не хочеш зараз іти, то не приходь і весною, бо будемо батогами бити!

Як бачимо, прості християни старих духів ніби вже не бояться, та все ж і не сваряться з ними, намагаючись жити в з ними в мирі. Що стосується офіційної церкви, то таких духів, як Трускун-Мороз вона відносить до бісів, поклоніння яким вважається тяжким гріхом та єрессю.

Антихристиянська вигадка комуністів

Як відомо, комуністи дуже войовниче ставилися до релігій загалом та християнства зокрема. Вони знищували храми, розстрілювали та засилали у Сибір тисячі священиків. Будь-які релігійні традиції суворо заборонялися. Лише наприкінці 30-х, коли після кількох Голодоморів населення Радянського Союзу більш-менш нагодували, виникла потреба дати людям не лише хліб, але й видовища. Тому було дозволено святкувати Новий рік (хоча 1 січня ще довго залишалося робочим днем). Злого Діда Мороза було вирішено зробити добрим другом дітей на заміну Святому Миколаю. А принесена в жертву дівчина-Снігуронька оголошена онучкою Мороза.

Деякі дослідники вважають, що святкувати Новий рік комуністи дозволили, аби хоч якось відволікти людей від страху перед масовими репресіями, які прокотилися по країні саме у 1937-38 роках.

Святий Миколай-Санта Клаус є справжнім героєм Новорічних свят

За тисячоліття панування християнства саме Святий Миколай став головним персонажем Різдвяних та Новорічних свят. У світі його, завдяки тисячам дитячих книг та фільмів, більше знають, як Санту Клауса (Санта – святий, Клаус – варіант імені Миколай).

Санта у ніч перед Різдвом відвідує кожен дім, де живуть маленькі діти, щоб принести їм подарунки. Йому теж залишають гостинець – молоко з печивом – але вже не як пожертву, а подяку.

Протягом всіх святкувань – від Різдва до Нового року – Санта залишається серед людей, слідкуючи за тим, щоб не залишилось обділених дітей, залагоджуючи сварки та даруючи гарний настрій.

Від Діда Мороза у Кременчуці залишилася лише табличка  та ім‘я на афішах

Незважаючи на те, що Дід Мороз є штучним персонажем, вигаданим радянською пропагандою на основі злого духа, його досі багато хто вважає головним новорічним героєм. Звичайно, даються взнаки десятиліття життя в закритому радянському суспільстві, де думати інакше було заборонено.

Водночас присутність Діда Мороза на святах у наш час викликає дивні почуття. Навіть дисонанс. Адже Дід Мороз – це відроджений атеїстами образ дохристиянського божества. З точки зору Християнської Церкви – він належить до бісів.
Багато людей це розуміють, а тому замість Діда Мороза повертаються до іншого образа – Святого Миколая (Санти Клауса), християнського святого, доброго друга дітей.

У багатьох містах України напередодні 19 грудня відкриваються Будиночки Святого Миколая, який приймає тисячі дітлахів, щоб виконати їхні передноворічні побажання.

У Кременчуці, на жаль, ми теж спостерігаємо дивний «постсовковий» дисонанс. З одного боку, Молодіжний Парламент проводить щорічну благодійну кількаденну акцію «Святий Миколай – дітям». З іншого боку – на площі біля ялинки встановлюється «Резиденція Діда Мороза».

При цьому нікого не бентежить, що сама резиденція за своїм оформленням – це копія будиночків Святого Миколая. А вбрання та весь образ кременчуцького «Діда Мороза» – один в один повторює Санту Клауса. Навіть поруч ви побачите не Снігуроньку, а помічників Санти – ельфів.