Місто стало цікавитися легкою атлетикою — Ольга Ляхова

127
нет комментариев
lyahova

В своєму інтерв’ю Ольга Ляхова розповіла про спортивні досягнення та підтримку від міської влади Кременчука. 

Легку атлетику називають королевою спорту, адже під цією назвою об’єднуються багато різних видів змагань — спортивна ходьба, біг на різні дистанції, стрибки, штовхання ядра тощо. Також легку атлетику можна назвати найбільш масовим видом спорту. На світі є люди, які ніколи не грали в теніс чи гандбол, але навряд знайдеться людина, яка б час від часу не бігала. У кожній школі на уроках фізкультури діти здають нормативи з бігу та стрибків. І у кожній школі є діти, які бігають швидше чи стрибають далі за інших. Проте у більшості випадків коли такі діти дорослішають, вони й не думають про те, щоб зробити біг справою свого життя. А якщо й думають, то їх швидко від цього відговорюють батьки, і біг чи стрибки залишаються спогадом дитинства, чи максимум переходять у корисну звичку.

Героїнею інтерв’ю «Полтавщини Спорт» стала кременчужанка Ольга Ляхова, яка народилася у спортивній сім’ї і захоплення бігом швидко переросло у професійний спорт. Так кременчуцька дівчинка Оля Ляхова «добігла» до чемпіонатів Європи та світу, а влітку цього року і до перших у своєму житті Олімпійських Ігор. Ольга бігає на дистанціях 800 та 400 метрів, а також в естафеті 4×400 метрів. Про перші кроки у легкій атлетиці, Олімпійські Ігри у Ріо-де-Жанейро та багато іншого Ольга розповіла нам у ексклюзивному інтерв’ю.

— Олю, Ваш тато тренер з боксу, а мама, як і Ви, бігала на дистанції 800 метрів. Ви ж свій спортивний шлях розпочали зі стрибків, а вже потім почали серйозно бігати, що робите і до цих пір. Розкажіть про цей перехід від стрибання до бігу. Як так сталося?

— Можна сказати, що бігати мене змусили (сміється). Я дійсно розпочинала зі стрибків і мені дуже подобалося, я про біг і чути не хотіла. Спочатку я стрибала у висоту, але для цього мені не вистачало зросту, тоді почала стрибати в довжину. В мене все добре виходило, я навіть вигравала обласні змагання. Одного разу на тренуванні мій тренер Іван Смородський сказав: «Оля, якщо ти зараз не стрибнеш на п’ять метрів — будеш бігати 200». Тоді це подіяло, і я врешті-решт стрибнула на 5,30 метрів. Тоді я була семикласницею і це був мій особистий рекорд.

— На що тільки не підеш, щоб не бігати. :)

— Так (сміється), тоді мій біговий дебют дещо відклався. Але потім я все ж почала бігати. На наступних змаганнях мене заявили на дистанцію 100 метрів. А далі почалося: 100 метрів, 200, 400 і, врешті-решт, 800. Сподіваюся, на цій дистанції і зупинюся.

— У Вашої біографії дуже цікава географія. Ви у дев’ятому класі школи переїхали до Києва, а пізніше навчалися у Тернопільському національному економічному університеті.

— Саме після переїзду до Києва для мене почалися справжні професійні тренування. У кременчуцькій ДЮСШ «Авангард» я ще розцінювала спорт як хобі, а в Києві вже, навчаючись в Державному училищі фізкультури і спорту, я почала розглядати легку атлетику як серйозну справу. А щодо університету, то зізнаюся чесно — я там побувала всього тричі за п’ять років (сміється). Як представляла цей заклад на різних змаганнях, універсіаді тощо, але жила і тренувалася в Києві.

— Сьогодні ви представляєте дві області — Полтавську і Донецьку. З Полтавщиною зрозуміло — це ваша мала батьківщина — а що Вас пов’язує з Донеччиною?

— Після закінчення училища, я пішла від київського тренера до корінного донеччанина Костянтина Стеранцова, який і готував мене до цих Олімпійських Ігор. Керівництво Донеччини допомагало мені їздити на повноцінні тренувальні збори. Для легкоатлетів це дуже важливо. До речі, консолідований залік збираються скасувати, тож скоро я представлятиму лише один регіон.

img-1315.jpg

— Тобто доведеться обирати?

— Я вже вирішила, що виступатиму за Полтавщину (посміхається). По-перше, це моя рідна область, а, по-друге, і обласне Спортуправління, і кременчуцька міська влада останнім часом почали мені допомагати з підготовкою. Я відчуваю серйозну підтримку. Принаймні з того часу, як мером Кременчука став Віталій Малецький, місто стало цікавитися легкою атлетикою, раніше цього не відчувалось. Раніше, коли я представляла дві області, і обидві допомагали, було легше. Але, сподіваюся, що й від Полтавщини теж відчуватиму підтримку. В Європі дуже популярне спортивне спонсорство та меценатство, проте Україна поки що лише підходить до цього.

— В одному зі своїх інтерв’ю, на запитання в чому для Вас секрет успіху, Ви відповіли, що секрет залишиться секретом. Проте наголосили, що дуже важливим для Вас є позитивне мислення, налаштування на перемогу і на те, що все буде якнайкраще.

— Так, звісно, це дуже важливо.

— Не можу не запитати, хто ж зіпсував Вам настрій і забрав позитив у Ріо-де-Жанейро? :) А якщо серйозно, Ви ставили перед собою мінімальне завдання — вихід до фіналу, проте не пройшли кваліфікацію, показавши результат далекий від максимуму ваших можливостей (на Олімпіаді Ольга подолала 800 метрів за 2:03,02 хвилини, її особистий рекорд — 1:58, 94 хвилини, — Авт.). Що пішло не так?

— По-перше, мені не вдалося акліматизуватися. Я була вперше на цьому континенті нижче екватора і було незрозуміло, як організм відреагує на це середовище. Ми приїхали до Бразилії за 9 днів до старту. Зазвичай, потрапивши в інший кліматичний пояс, спортсмен на сьомий-восьмий день вже адаптується і приходить в чудову форму. Зі мною сталося інакше — на дев’ятий-десяти день у Ріо я дуже погано себе почувала, і була практично без сил. По-друге, у процесі підготовки ми пропустили багато стартів, і це зіграло злий жарт. Це була наша помилка, і ми її врахували.

— В будь-якому разі Олімпіада стала для Вас гарним досвідом.

— Звісно. Це були мої перші Олімпійські Ігри. Думаю, наступного разу ми вже не припустимося таких помилок, і результат буде іншим.

— У Ріо Ви опинилися у новій для себе атмосфері: жили в Олімпійському селищі, перебували у збірній разом з кращими спортсменами країни тощо. Що нового Ви відкрили для себе?

— Там я відчула, що у нас є команда. На інших міжнародних турнірах цей командний дух не був таким відчутним. Спортсмени з різних видів спорту ходять вболівати один за одного. Ми всіляко демонстрували свою приналежність до України — формою, зовнішнім виглядом тощо. У багатьох дівчат в команді був патріотичний манікюр (сміється). Ми всім демонстрували, що ми з України і що це круто.

— Після закінчення Олімпіади, багато спортсменів на фоні незадовільного загального результату української команди почали відверто говорити про проблеми українського спорту, зокрема, про умови підготовки. Ви тренувалися у Кременчуці, Києві та Донецьку. Також у багатьох українських містах Ви виступали на змаганнях. Де в Україні найбільше розвинута легкоатлетична інфраструктура?

— Якщо говорити про манежі для тренувань де можна було б тренуватися взимку, то гарні манежі є лише в Києві та Сумах. Відкриті майданчики для тренувань є у Києві і Черкасах. Раніше були класні стадіони в Донецьку і Ялті. Особливо радував кримський, раніше ми там навіть збори проводили. Нещодавно відкрилася нова арена у Кропивницькому, але вона придатна лише для змагань, але ніяк не для тренувань.

— Де зазвичай проходять Ваші тренувальні збори?

— Раніше, як я вже казала, були у Ялті. Зараз же у Туреччині та на Кіпрі.

— А хто оплачує поїздки на збори, харчування тощо?

— Якщо говорити про мене, то поїздку на останній збір мені оплатила Федерація легкої атлетики України, а з харчуванням і проживанням допомогла рідна ДЮСШ «Авангард». Взагалі мені пощастило, мені дуже допомагає мій другий тренер Іван Смородський. Зараз його можна назвати моїм менеджером.

— Оскільки Ви одна з небагатьох спортсменів, хто говорить, що у вільний час любить читати книги. Зараз Вам кілька запитань поставить Марсель Пруст.

— Цікаво.

— Хто Ваш улюблений літературний герой?

— Ви знаєте, я переважно читаю нехудожню літературу. Але мені дуже сподобалися мемуари Річарда Бренсона***. Тому на даний момент улюблений герой — Річард Бренсон.

— Яку якість Ви найбільше цінуєте в друзях?

— Вірність, здатність прийти на допомогу у скрутну хвилину.

— Який людський недолік Ви найлегше пробачаєте?

— Незначний обман.

— Якби у Вас була можливість поспілкуватися з будь-якою людиною, яка живе зараз, або жила раніше, хто б це був?

— Цікаве запитання. Напевно Мухаммед Алі.

Читайте також:

Малецкий вручил Ляховой ключи от квартиры

Ольге Ляховой назначили стипендию городского совета

Ляхова виступила на Олімпіаді вкрай невдало

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее и нажмите Shift + Enter или нажмите здесь что бы сообщить нам.

Оставте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Так же по теме

Кременчужанку Ляхову лишили золота Всемирной летней Универсиады

Как ранее  сообщал КременчугТoday, кременчужанка Ляхова стала чемпионкой