“Я знаю, що сезон розпочався не дуже вдало, але я, як і раніше, вірю в свої здібності та можливості команди, наші кращі ігри ще попереду!” – Роб Вудсон.

Вже другий сезон поспіль 25-річний захисник Роб Вудсон із Америки допомагає баскетбольній команді “Кремінь” обігравати суперників.

Варто відзначити, що минулого року наші баскетболісти посіли третє місце у Суперлізі. Звичайно, результат команди залежить від кропіткої роботи кожного спортсмена, і старання Вудсона були оцінені тренером Борисом Сагаєм та президентом БК “Кремінь” Віктором Кобзистим на найвищому рівні – вони запропонували американському легіонеру контракт на цьогорічний сезон.

“AVтограф” вирішив поцікавитися, як Вудсон потрапив до кременчуцької команди, і чи до вподоби йому життя у Кременчуці.

– Як ти потрапив із Детройта до Кременчука?

– Мій шлях до вашого міста почався ще у ті роки, коли я вперше взяв м’яч у руки. Я був ще юнаком і ще в школі грав у баскетбольній команді, але саме у коледжі Grand Valley State University почалося моє справжнє спортивне життя. До речі, я закінчив коледж зі ступенем в області спортивного менеджменту і бізнесу. Наша університетська команда показувала гарні результати на змаганнях. Саме тоді я зрозумів, що баскетбол – це не просто хобі, це мій стиль життя.
Великим кроком на шляху до України було моє життя та гра за команду в Данії. Я був одним із двадцяти спортсменів із США. Мого друга також запросили грати за цю команду. Ми грали за Værløse BBK. І були у професійному баскетболі в Європі.

Після завершення гри у Данії я повернувся до США, грав за напівприватні команди США, а потім у 2015 році отримав дзвінок з України. Мій агент повідомив, що команда БК “Кремінь” побачила фільм про мене, і я сподобався їм.

Президент клубу Віктор Кобзистий сказав “давайте зробимо це”, і я з’явився у них у клубі у минулому році. Відтоді граю вже другий сезон за кременчуцьку команду.

– Що плануєш робити після завершення контракту?

– Після завершення сезону в квітні я планую повернутися до США. Вдома я буду відпочивати, готуватися до наступного ігрового сезону.

– Чи хотів би повернутися до України?

– Якщо мені запропонують контракт на наступний сезон, то я повернусь в Україну із задоволенням, я буду готовий до перемог.

– Чи мрієш ти про НБА?

– Звичайно, мрію про НБА ще з дитинства. Але через те, що багато гравців хочуть того ж в Америці, то шанси потрапити туди дуже малі. Але я все одно радий, що можу грати в баскетбол і в той же час бачити інші країни. Так само, як сьогодні.

– Якщо не баскетбол, то чим би займався?

– Якщо б я повернув час і не грав би в баскетбол, то я займався б бізнесом.

– Чи маєш ти кумирів серед баскетболістів?

– Так, звичайно, маю. Це Кері Ірвінг, Расел Вестбрук та Лі Брон Джеймс. Я навіть копіював їх рухи. Я вважаю їх дуже хорошими у своїй справі.

– Які в тебе враження від України?

– Україна мене дуже здивувала. Люди дуже розумні, вони вміють добиватися мети, розвивати себе і дуже конкурентоспроможні. Я у захваті і не очікував, наскільки гарно тут грають баскетболісти.

– Чи не сумуєш за родиною?

– Щодня я розмовляю з батьками по телефону, скайпу, звичайно, сумую. Але в той же час вони знають, що я живу своєю мрією. У них все добре, у мене все добре, так що я щаслива людина. Якби у батьків був час мене відвідати в Україні, то вони, звичайно б, приїхали. Вони ніколи не були в Європі. Були на Багамських островах, у Південній Америці, але ніколи в Європі.

– Чи маєш своє улюблене місце у Кременчуці?

– Ні, в мене немає улюбленого місця в Кременчуці. Весь свій час я проводжу з командою. Можна сказати, що я і не бачив Кременчук. Адже я майже не маю тут друзів. Так склалося через мовний бар’єр. Я знаю лише кілька слів українських. Тож це не грає мені на користь. А що стосується команди, то всі хлопці мають власні справи, через що ми зустрічаємось лише на спортивному майданчику.

– Як проходить твоє спілкування з тренером БК “Кремінь”, чи не виникає мовного бар’єру під час підготовки до матчів?

– Тренер зі мною інколи розмовляє англійською. Але переважно хлопці з команди, які знають англійську та українську, пояснюють мені поради тренера та тактику гри. Українська мова дуже складна. Але я намагаюсь вчити її.

– Серед кременчуцьких фанатів баскетболу ти маєш неабияку популярність, чи відчуваш себе зіркою у нашому місті?

– Я почуваюся як звичайний гравець будь-якої іншої команди, але не як зірка. Багато кременчужан роблять фото зі мною, але мені це подобається. Я люблю бути товариським, люблю бути ближчим до людей, а їх посмішки роблять мене щасливішим.

Розмовяла Марина Коль