Відьми існували протягом усієї історії людства. Їх назва походить від слова «відати» – тож відунами та відьмами називали тих, хто мав недоступні для більшості знання, передусім езотеричні, магічні.

У давні часи до відьом зверталися за лікуванням та порадами (вони вміли передбачати майбутнє). Також до них йшли, аби позбутися ворогів – відьми можуть накликати хворобу й навести прокляття.

З прийняттям християнства відьми були оголошені ворогами церкви. Їх виганяли з міст і сіл, часто навіть спалювали чи топили.

Тож до недавнього часу відьми приховували свої вміння та таланти, аби не загинути у вогні чи воді, а прості люди вчилися розпізнавати відьму. У середньовіччя побутувала думка, що відьма обов‘язково має маленького хвостика, але це звичайний забобон, вважає відомий кременчуцький екстрасенс Михайло Буркун.

Буркун сам належить до давнього відунського роду, його прадід і дід мали силу зцілювати людей, відчувати енергетику світу. Але при цьому залишалися щиро віруючими християнами, яким неприпустимо робити людям лихо.

– Але ніхто у нашій родині ніколи не хвалився своїми здібностями, – каже Буркун.

Він чоловік завжди скромний, але з проникливим поглядом темно-карих очей, які, здається, працюють краще будь-якого рентген-апарату чи детектора брехні.

– У наш час ставлення до відьомства дуже змінилося, – продовжує Михайло. – Зараз відьми зовсім не приховують магічних здібностей, навіть пишаються ними й активно всім про це повідомляють. Вони дають оголошення, де починають перераховувати численні регалії, титули, звання, таким способом намагаючись приманити клієнтів і заробити грошей. Але це все гріх, і за це доведеться розраховуватися не лише самій відьмі, але й її нащадкам.

Відзначимо, що Михайло Буркун погодився співпрацювати з нашим виданням ще два роки тому. Але поставив дві умови – ніколи й нікому не давати його контактів і не публікувати його фотографії.

«Я категорично не хочу популярності й пізнаваності, я не хочу статків зі своїх здібностей. Кому треба, того Бог сам до мене приведе», – сказав тоді Буркун.

Сьогодні ж наш експерт розповідає про тему, яка останнім часом двічі лунала у листах наших читачів, а точніше – читачок, які поцікавилися – як можна розрізнити справжню відьму.

– Сучасні відьми, – розповідає Буркун, – не псують худобу, не викликають грози чи бурі, але вони маніпулюють людьми. Відьма обожнює бути в центрі уваги.

Але вона не може щиро полюбити, і провокує конфлікти. Такі жінки руйнують кар’єри, розбивають сім’ї.

Навіть у старшому віці відьми не втрачають свого загадкового ореолу. Вважається, що у сучасної відьми дуже проникливий і загадковий  погляд.

Відьма ніколи ні в чому не сумнівається, ні про що не шкодує і намагається за- вжди мати чудовий вигляд.

– Ну, такі ознаки можуть підійти багатьом «роковим» жінкам…

– Зрозумійте одну річ: відьма інколи навіть не знає, що вона відьма. Якщо їй бабуся чи мати не сказали про відьомську спадковість, вона житиме у невіданні і робитиме зло несвідомо.

– Чи є все-таки безумовні ознаки, за якими можна 100-відсотково розпізнати відьму?

– Дуже показова реакція на відьму домашніх тварин та немовлят. Якщо ваша киця, наприклад, завжди ховається від гостей, а до когось раптом вибігає, стрибає на коліна чи треться об ноги – так і знайте: відьма. Теж саме при зворотньому ефекті – якщо ваша тваринка радо зустрічає гостей, а чийсь прихід викликає у неї стрес, то перед вами також відьма.

Так само спостерігайте за реакцією немовлят – якщо дитина з усіма боязка, то до відьми вона потягне зі сміхом рученята. Або, навпаки, дитина дружелюбна з навколишніми, але відьми злякається. Це пояснюється тим, що тварини (особливо коти) й немовлята дуже чутливі до потужної енергетики людей. Якщо ця енергетика позитивна – вони тягнуться до таких людей, якщо негативна – лякаються.

– Чи багато відьом у Кременчуці?

– Вистачає. Як і всюди. І, до речі, більшість не знають про свою силу.

– А серед відомих жінок траплялося вам зустрічати відьом?

– Ну, звісно. Ось, наприклад, Піддубна, депутат міської ради.

– Нічого собі! А звідки такий висновок?

– А ви послідкуйте за її поведінкою. Вона понад усе прагне буди в центрі уваги, добре слідкує за собою, але навіть не в цьому справа – її очі кажуть про все. Подивіться на її погляд. Вона намагається тримати під контролем вираз обличчя, але щойно вона перестає це робити, кутики губ в неї опускаються, і обличчя стає злим, навіть лютим – від неї так і пре поганою енергетикою.

– Щось ви зовсім страшне говорите.

– Страшне, але це правда. Послідкуйте за нею на сесіях. А ви знаєте, коли я остаточно переконався, що вона відьма? Коли Піддубна подарувала Малецькому дзеркало. Пам‘ятаєте? Вона хотіла обставити це як політичний жест. Але насправді добре відомо, що на дзеркало роблять найпотужніше зурочення, найчорніші хвороби. Неспроста вона це зробила. Тим більше сталося це у дні зимового сонцестояння, коли темна енергія найсильніша.

– То те дзеркало небезпечне?

– Вкрай. Сподіваюся, що його викинули. Якщо ні – хай окроплять святою водою і закопають десь геть подалі від людей.

– А сама Піддубна знає про свої відьомські  здібності?

– Ну, звичайно, знає – інакше б не робила ті ритуали, із дзеркалом, наприклад. Та й інші.

– Ви не боїтеся, що Піддубна помститься вам за те, що ви її, по суті, викрили?

– Мені боятися нічого. Та й ви не бійтеся. На кожну дію є протидія, і будь-яку відьму можна нейтралізувати.

– Поділитеся секретом?

– Чому б і ні? Мій дід учив мене найпростішому заклинанню. Коли на вас гляне відьма чи ви відчуєте, що вона щось робить проти вас, просто скажіть подумки «до дупи» і лясніть стиха себе по м‘якому місцю.

“AVтограф”