Свято Колодія: очищає душу, дарує радість і сонячну енергію

206
нет комментариев
big_kolodiy_Ri2Xb

На останньому тижні перед Великим постом в Україні традиційно відзначають «Колодія»старослов’янське свято на честь весняного Сонця, коріння якого сягає доби Трипільської культури. Його ще називають: Колодки, Масляниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, «ніжкові заговини» та ін. Ми вже звикли, що саме у цей час повсюдно справляють, як кажуть в народі, Масниці, і подекуди влаштовують Проводи зими.

В Україні традиційно готують вареники (пироги) з сиром та сметаною. Чому свято має назву «Колодій»? Тому що з наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже, «Коло діє», життєтворний процес на землі триває, наступає новий етап його оновлення.

Колодій – давньоукраїнський бог шлюбу та людської злагоди. Він – опікун подружнього життя, оберігав молодих від нещастя і недуг, заохочував до продовження людського роду. Цього тижня  збігає останній термін, коли перед постом ще можна влаштовувати весілля. Колодій нагадує молоді та їхнім батькам: «Не женився єси, то колодку носи!». Сонячну ознаку Колодія маленьку вербову колодочку з навкісними хрестиками, оперезану стрічечкою, дівчата прищіпляли на груди своєму хлопцеві (Черкащина). Парубкам, котрі за рік не одружилися, прив’язували до руки чи до пояса справжню колодку, від якої можна було відкупитися лише подарунком або поставивши могорича. Віддавали «колодку» під час Великодніх свят таким чином: дівчина дарувала кілька писанок у вишитій хусточці своєму обранцеві. За це хлопець «наймав» їй танок, тобто замовляв музику..

А на Полтавщині, в окремих селах, чіпляли колодку (до ноги) також і батькам у покарання за те, що своєчасно не одружили своїх дітей. На Волині, зібравшись у понеділок до корчми «на колодку», одному з хлопців одягали на голову хустку, кріпили йому деревинку і заставляли «волочити» її, аж доки той не відкупиться могоричем. Незважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України аж до 30 х років XX ст. І хоча є деякі відмінності у його проведенні в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – прадавній український звичай і йому немає аналогів у інших народів. А ще –  він суто жіночий і носить характер загального примирення, злагоди та всепрощення.

На початку холодів, ранньої весни, чи влітку, коли ще буяє рослинне царство, вміли наші далекі предки готувати колодієвий напій. Заздалегідь збирали барвисте різнотрав’я: медунку, подорожник, цикорій, яглицю, м’яту, чебрець, липовий цвіт, кропиву, деревій, калину, смородину, аґрус, первоцвіт, верес, материнку. Спеціально для сонячного трунку відшукуються  рослини, які цвітуть яскравими квітками жовтого кольору. Цей священний напій значно додає сил, молодечої наснаги, емоційної рівноваги. Одних він заспокоює, інших позбавляє нудьги й безнадії, туги за втраченим коханням, оздоровлює літніх людей і виснажених сухотами, допомагає одужати хворим. Впродовж семи днів смакували колодієві напої, бо наостанок разом з Колодієм повинні були зникнути усі злі та ворожі сили, а тому наприкінці розваг він ще раз щедро обдаровував людей своєю сонячною енергією. Вони раділи йому, цілувалися, жартували та співали пісень, адже наближається Великдень.

Отаке поетичне свято, багате образно символічними дійствами, загадковими ритуалами, добрими побажаннями, щедрою гостиною, створили наші предки. Тривало воно цілий тиждень, супроводжувалося веселими піснями, запальними танцями, жартівливими діалогами і забавами.

Святкування  Колодія має суто національний зміст і у нього немає нічого спільного з російською Масляною.

Від Колодія вже починають співати вес­нянки. Але спочатку  просять у матерів благословення. Господиня бере хліб на вишитому рушнику і говорить дівчатам:

– Хай вас Бог благословить і добрії люди! Благословляю вас веснянки співати, Землю звеселяти!

Колодій звершив свою справу – задав ритм і хід Весні. Дія його теплотворна й життєрадісна. Тиждень він повладарював  і відходить, помирає.

Прадавній звичай українців повертає нас до своїх коренів, учить добру, мудрості, злагоді, очищає душу, виводить за межі буденного, гнітючого, дарує радість і сонячну надію. Сподіваємося, що весна разом з календарними народними   святами, які символізували не тільки зміни у природі, а й перехід від темряви до світла, від зла до добра, від зневіри до оптимізму, і які, незважаючи на негаразди, війни, ворожі навали, завжди відзначалися, – обов’язково принесе мир, взаєморозуміння, спокій в країні.

По крихітці збираємо те, що втрачене впродовж віків,  поступово відроджуємо і знайомимо широкий загал із забутими традиціями, очищуємо їх від невластивих українському буттю, нашарувань. Багата обрядова спадщина дає надію нашому народу вижити за будь яких часів і підтвердити свою ідентичність. Бо культура і рідна мова – найміцніший фундамент нації. Тож будьте здорові, добрі люди, з пресвітлим святом Колодія, з провесінню!

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее и нажмите Shift + Enter или нажмите здесь что бы сообщить нам.

Оставте комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Так же по теме

Понеділок у Кременчуці буде сонячним

У Кременчуці хмар на небі спостерігатися не буде,